Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

5 грудня – Міжнародний день волонтера

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

5 грудня – Міжнародний день волонтера
5 грудня – Міжнародний день волонтера

5 грудня Україна та світ відзначають Міжнародний день волонтера. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів. Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участі німецької і французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія, і рух поширився світом. У 1987 році в світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ ст. – понад 100 мільйонів.
Волонтер – у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють будь-де, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах і будинках для людей похилого віку тощо. Нерідко волонтерам доводиться навіть ризикувати власним життям заради
В Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну.
Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, саме революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерського руху в нинішній Україні. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям. Величезний тягар турбот винесли на собі волонтери у війні з російським окупантом. Волонтери добровольцями йшли на фронт, збирали допомогу, везли на передову все, що могли, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами, приймали біженців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки й готували вареники та борщові набори.
Сучасна історія боротьби за незалежність України доводить усім, що волонтерство – це стовідсотково покликання, прагнення щирої і високодуховної людини зробити світ кращим, допомогти кожному, хто потребує захисту і підтримки. Це потужний громадський рух, неймовірний імпульс високого добра, найшляхетніша людська діяльність.
Завдяки праці волонтерів зла стає менше в світі, хворі, самотні, незахищені люди отримують опіку і тепло добрих сердець. Дуже суттєво волонтерський рух допомагає в боротьбі з пандемією COVID-19.
5 грудня – Міжнародний день волонтера

«Микола Вороний. Остання трагічна сторінка» (Літературна година до 150-річчя від дня народження українського письменника)

Категорія: На допомогу вчителям загальноосвітніх шкіл / Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«Микола Вороний. Остання трагічна сторінка»
(Літературна година до 150-річчя від дня народження українського письменника)
Мико́ла Кіндра́тович Ворони́й — український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру (1917).
«Микола Вороний. Остання трагічна сторінка» (Літературна година до 150-річчя від дня народження українського письменника)

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Категорія: Правове виховання

Захисти себе від ВІЛ
(Інформаційний список літератури)
1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

1 грудня 2019 року відмічається Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.
Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. За інформацією Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають ВІЛ, з них приблизно 100 тисяч не знають про свою хворобу.
У 2020 році увага усього світу прикута до пандемії COVID-19.
«COVID-19 наочно продемонстрував, що під час будь-якої пандемії безпека всіх залежить від безпеки кожного. Щоб досягти успіху, необхідно надати допомогу всім, хто її потребує. Викорінення стигми та дискримінації, врахування інтересів населення та застосування підходів, заснованих на правах людини і гендерну рівність, – ось головні умови припинення пандемій ВІЛ і COVID-19», – йдеться у повідомленні ООН.
За словами Антоніу Гутерріша, Генсека ООН, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом варто усім нам визнати, що «для того, щоб впоратися з COVID-19 і викорінити СНІД, всі члени міжнародного співтовариства повинні діяти в дусі солідарності і нести відповідальність спільно».

Факти та цифри про СНІД
26 млн людей отримували лікування в рамках антиретровірусної терапії станом на кінець червня 2020 року.
Станом на 2019 рік у світі зареєстровано 38 млн осіб, що живуть з ВІЛ.
Кількість людей, які померли від супутніх СНІДу хвороб, склала 690 тис. (2019 р.)
75,7 млн осіб заразилися ВІЛ з початку епідемії. (2019 г.)
Люди, що живуть з ВІЛ:
У 2019 кількість людей, що живуть з ВІЛ, становило 38 млн осіб:
36,2 млн дорослих;
1,8 млн дітей (віком 0-14 років).
У 2019 р. 81% всіх людей, що живуть з ВІЛ, знали свій статус. Близько 7,1 млн людей не знали про те, що вони живуть з ВІЛ.
Люди, що отримують лікування:
У 2019 доступ до антиретровірусної терапії мали 25,4 мільйона осіб, в порівнянні з 6,4 мільйона в 2009 році.
Нові випадки зараження ВІЛ-інфекцією:
Кількість нових випадків зараження ВІЛ скоротилося на 40% в порівнянні з 1998 роком, коли цей показник досяг пікового значення.
Жінки:
Щотижня приблизно 5500 молодих жінок у віці 15-24 років заражаються ВІЛ.
У країнах Африки на південь від Сахари п’ять з шести нових випадків інфікування серед підлітків у віці 15-19 років припадає на дівчаток. Вірогідність зараження ВІЛ для молодих жінок у віці 15-24 років в два рази вище, ніж для чоловіків.
Туберкульоз:
Туберкульоз є основною причиною смертності серед людей, що живуть з ВІЛ, на нього припадає близько однієї третини випадків смерті, пов’язаних зі СНІДом.

Рекомендована література:
Аргунова Е. В. ВІЛ-проблема, що стосується всіх / Е. В. Аргунова // Шкільному психологу. – 2012. - № 3. – С. 29-32.
Від серця до серця (життя проти СНІДу) // Безпека життєдіяльності. – 2005. - № 7. – С. 65.
Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: методичний посібник для педагога-тренера. – К. : ТОВ «ЕД-ВОРЛД ТРЕЙД», 2013. – 208 с.
Воронцова Т. В., Оржеховська В. М., Пономаренко В. С. формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу: програма навчального курсу для учнівської молоді старшого підліткового та юнацького віку. – К. : Освіта, 2013. – 12 с.
Кобзиста М. В. Історія виникнення ВІЛ-інфекції / М. В. Кобзиста // Основи здоровя. – 2011. – № 12. – С. 15-25.
Колісник О. В. 1 грудня – день порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми / О.В. Колісник // Основи здоровʼя. – 2011. - № 12. – С. 2-4.
Магур Р. Р., Чмуневич Г. Р. Скажемо СНІДу – НІ! (година спілкування) / Р. Р. Магур, Г. Р. Чмуневич // Безпека життєдіяльності. – 2009. - №. 10. – С. 17-19.
Мельник А. М. Захищаймо самі себе від «Чуми ХХІ століття» / А. М. Мельник // Безпека життєдіяльності. – 2009. - № 1. – 25-26.
Практичні рекомендації з питань реалізації політики ВІЛ-інфекції в системі освіти України : інформаційно-методичний посібник / автори-упорядники О. В. Єресько, С. С. Фіцайло, О. Г. Єщенко. – К. : Освіта, 2013. – 54 с.
Скачко Б. Г. ВІЛ/СНІД. – К. : Медицина, 2006. – 192 с.



Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро» (Історична довідка до 75-ї річниці Голодомору 1946-1947 років)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро» (Історична довідка до 75-ї річниці Голодомору 1946-1947 років)
Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро» (Історична довідка до 75-ї річниці Голодомору 1946-1947 років)

Наша національна історія знала три штучні голодомори, влаштовані комуністами – в 1921-22, 1932-33 та 1946-47 роках. Останній - практично нікому невідомий, а дарма - це був не менш страшний і бузувірський цілком штучний голод. Після кривавої війни, що двічі прокотилася по всій території республіки, в Україні панувала жахлива розруха. В руїнах лежали 28 тисяч сіл, 30 тисяч колгоспів, радгоспів і МТС. 250 сіл було спалено дотла. В аграрному господарстві республіки залишилося мало працюючих. Багато чоловіків загинуло на фронтах війни, а живих затримували в армії, затягнувши демобілізацію. Тому основною робочою силою села були жінки, чисельність яких серед працюючих у 1946 році становила 80 відсотків. Широко використовувалася дитяча праця. У 1947 році у колгоспах працювало 792,8 тисяч підлітків віком від 12 до 16 років.

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

Категорія: Правове виховання

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок і запропонувала урядам, міжнародним та неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.
Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка.
25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок

Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.
Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки.
Щороку близько 10000 українських жінок гине від домашнього насильства. У всьому світі від нього потерпає більше жінок, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах разом узятих.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім'ї, зокрема, було ухвалено відповідний закон, країна приєдналась до кампанії ООН проти побутового насильства, започатковано загальнодержавну кампанію “Стоп-насильству”.
В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства жінки втрачають довіру, самоповагу та в більшості випадків й життя.
Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є!
В Україні працюють центри допомоги жертвам домашнього насильства, проте, варто нагадати, що допомагають тим, хто просить про допомогу.
Якщо вам все ж таки довелося зіткнутися із НАСИЛЬСТВОМ, звертайтесь на Національну «гарячу лінію» за інформаційною, психологічною та правовою консультацією за номером 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) або 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів).

Щорічна акція “16 днів проти насильства”

Категорія: Правове виховання

Щорічна акція “16 днів проти насильства”
Щорічна акція “16 днів проти насильства”

Найвищою цінністю для будь-якої держави, у тому числі й України, є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека. Щорічна акція “16 днів проти насильства” (25 листопада – 10 грудня) ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” у 2001 році.
Щорічна акція “16 днів проти насильства”

1921-1923 рр.: століття трагедії (Історична довідка)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

1921-1923 рр.: століття трагедії
(Історична довідка)

1921-1923 рр.: століття трагедії (Історична довідка)

Перший голодомор в Україні тривав з 1921 року до середини 1923 року. Багато років причиною голодомору називали жорсткі посухи, що спричинили неврожаї в 1921 і 1922 роках, але це було лише способом відвернути увагу світу від жорсткої політики СРСР. Його справжніми причинами були:
1921-1923 рр.: століття трагедії (Історична довідка)

- деградація продуктивних сил унаслідок постійних, триваючих протягом семи років бойових дій на території України;
- згубна для народного господарства політика правлячої партії;
- підлегле становище українського керівництва московському центру;
- прагнення радянської влади позбавити повстанський рух в Україні підтримки селянства.

Андрій Кокотюха - майстер українського детективу

Категорія: Український інститут книги / Новинки книжкового світу

Андрій Кокотюха - майстер українського детективу
17 листопада відзначає свій день народження сучасний український письменник-белетрист, сценарист, журналіст, автор понад 70 художніх, документальних та науково-популярних книжок – Андрій Кокотюха. За його романами та сценаріями знімають художні фільми. Кілька років поспіль входить до топ-10 авторів країни, загальний наклад його творів перевищив 500 тисяч примірників. Пропонуємо вашій увазі книги письменника, які надійшли до нашої бібліотеки від Українського інституту книги. Твори Андрія Кокотюхи користуються великою популярністю у наших читачів. Вони цікаві, захоплюючі, читаються на одному диханні.

НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ – ПОЧИНАЙТЕ В СІМʼЇ

Категорія: ---

НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ – ПОЧИНАЙТЕ В СІМʼЇ
(Година толерантності)
НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ – ПОЧИНАЙТЕ В СІМʼЇ

На розвиток особистості дитини, її духовності й душевності негативно впливають прояви недоброзичливості, недружелюбності, озлобленості й агресивності, настрої взаємної нетерпимості, культурного егоїзму. На противагу зазначеним негативним проявам потрібно виховувати (і в дітях, і в дорослих) толерантність – здатність без агресії сприймати думки, поведінку, спосіб життя іншої людини, що відрізняються від власних. Батькам потрібно з уважністю поставитися до виховання дитячої толерантності як інтегративної якості і знати шляхи її формування.

Толерантність – ставлення до інших людей як цінності, що виражається у визнанні, розумінні та прийнятті представників інших культур; це терпимість до чужих думок, вірувань і поведінки. Толерантність особистості є суттєвим фактором соціалізації дитини і значною мірою визначає успішність її подальшого життєвого шляху.

Толерантність батьків у свою чергу передбачає повагу до самобутнього внутрішнього світу дитини, віру в перемогу добрих починань у міжособистісних відносинах, відмову від методів грубого примусу й будь-яких форм авторитаризму. Толерантність – не окрема якість, а сумарна характеристика взаємопов’язаних властивостей особистості. Аби виховати толерантну особистість, винятково важливим є підтримувати толерантні стосунки між членами родини, адже діти – дзеркало відносин і характерів батьків і найближчого оточення. Толерантним буде ставлення до дитини, якщо батьки не ображають її, вислуховують думку дитини й рахуються з нею, вміють прощати образи і самі просять вибачення (найскладніший момент, але в той же час і найважливіший, оскільки у дітей загострене почуття справедливості), уміють без сварок і конфліктів домовлятися з дитиною, утверджують гідність дитини (не ігнорують її, не проявляють неповагу до її захоплень тощо), не змушують дитину за допомогою сили робити те, що їй не хочеться.

Винятково важливим природним чинником у вихованні толерантності є батьківська любов – як джерело і гарантія благополуччя дитини. Батьки мають поводитися так, аби дитина була впевненою в тому, що її люблять, про неї піклуються. Постійний психологічний контакт з дитиною необхідний у вихованні в будь-якому віці. Основою для збереження контакту виступає щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, занепокоєння її проблемами. Формула істинної батьківської любові – це прийняття, а її сутнісне наповнення є любов – «люблю тому, що ти є, люблю такого, яким ти є».
У сім’ї, в родині дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться, як поводитися в різних ситуаціях. Дуже важливо, щоб те, чого ми, батьки, вчимо дитину, підкріплювалося конкретними прикладами, і дитина була впевненою: у дорослих слово не розходиться з ділом. Якщо дитина бачить, що мама і тато, які щодня твердять, що брехати погано, відступають від цього правила, все виховання може піти нанівець.
Проявляючи щирий інтерес до поглядів, захоплень своїх дітей, їхніх дій і вчинків, з повагою ставлячись до позицій і цінностей інших членів сім’ї, ви тим самим навчите їх цікавитися й поважати інших людей. Відмовившись від переконання, що тільки ви знаєте істину, а помилки роблять виключно діти, ви станете на шлях діалогу і спільного аналізу всіх дій і вчинків своїх дітей. Висловлюйте своє ставлення до негативних проявів оточуючої дійсності й обов’язково пояснюйте дітям, що відбувається, і ви навчите їх самостійному мисленню. Демонструйте модель неагресивної поведінки через повагу і визнання себе та інших людей, їх культури, звичаїв, традицій, віросповідань. Вступаючи до міжнаціональної та міжрелігійної взаємодії, ви закладатимете у своїх дітей таку саму здатність.
НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ – ПОЧИНАЙТЕ В СІМʼЇ

Батьки зможуть сформувати в дітей систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття як згода, компроміс, взаємне прийняття і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання, якщо самі сповідуватимуть цю ціннісну систему. Стиль виховання, що переважає в сім’ї, визначає, якою виросте майбутня людина. Отже, головними методами виховання в родині мають стати приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, уболівання один за одного у різних справах, допомога у вирішенні проблем, залучення в різних видах сімейної та суспільно-корисної діяльності.
У старшому шкільному віці сімейне виховання в дусі толерантності сприяє формуванню у молоді навичок незалежного мислення, критичного осмислення навколишньої дійсності й вироблення суджень, заснованих на моральних цінностях. Загалом це сприятиме розбудові суверенності нашої молодої держави, захисту національних інтересів з одночасною повагою і визнанням цінності інших культур, релігій, поглядів і позицій.
НАВЧАТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ – ПОЧИНАЙТЕ В СІМʼЇ

У ПРИГОДІ БАТЬКАМ СТАНУТЬ ТАКІ ПОРАДИ
1. Будьте чесні й відкриті, з повагою ставтеся до інших, виявляйте співпереживання й співчуття. Демонструйте це діями. Ніколи не давайте негативних характеристик навіть собі, не кажучи вже про інших.

2. Підтримуйте й заохочуйте впевненість дитини в собі, у її вчинках. Людина з розвиненим почуттям власної гідності, з адекватно високою самооцінкою не потребує самоствердження за рахунок інших.

3. Розповідайте своїй дитині про традиції інших народів, свята, характерні для інших країн, важливі міжнародні дати. Шануйте традиції свого народу, але не втрачайте можливості ознайомити дитину з іншими культурами, цінностями, звичаями.

4. Намагайтеся забезпечити вашій дитині досвід спілкування з різними групами людей. Літній відпочинок, подорожі в інші країни є корисними для кожного, а дитині старшого шкільного віку можна запропонувати участь в благодійних програмах і грантах.

5. Подорожуйте з дитиною і допомагайте їй відкривати для себе багатогранний світ. Звичайно, не кожна сім’я може дозволити собі відвідати Європу, азіатські країни, Африку, але відвідування історичних куточків рідної України є доступним майже кожній родині.

6. Говоріть про відмінності між людьми з повагою. Відзначайте позитивні моменти того факту, що всі люди різні. Дітям молодшого віку потрібно пояснити, що на Землі існують інші раси й національності – з іншим кольором шкіри, волосся, розрізом очей, звичаями й особливостями побуту, мислення тощо.

7. Завжди давайте відповіді на запитання дітей, навіть якщо це буде не найкращий варіант. Розмови на «незручні» теми важливі для виховання дитини. Відповіді на кшталт «ти ще маленький» абсолютно недоречні – завданням батьків є дати відповідь у формі, доступній віку дитини. Якщо ви не готові відповісти одразу – попросіть час на роздуми і поверніться до розмови якомога швидше.

І головне, пам’ятайте: особистісні риси толерантної людини – це не вроджені, а набуті соціальні якості, що формуються з раннього дитинства у процесі взаємодії з сімейним (родинним) оточенням.

http://naps.gov.ua/ua/press/method/1651/

6 листопада - день визволення Києва від нацистських загарбників

Категорія: Вишнівська міська територіальна громада

6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна розгромили німецькі війська і штурмом взяли столицю України місто Київ. Цього ж дня радянські війська зайняли Жуляни, Бучу, Гостоміль, Крюківщину та інші прилеглі до Києва населені пункти. За офіційними даними, за визволення Києва віддали свої життя понад 400 тисяч солдатів і офіцерів Радянської армії. А ось доктор історичних наук, професор Віктор Король вважає, що цифра ця надто занижена. І називає іншу — близько мільйона. Переважна більшість із них — українці.
Війна для мешканців Крюківщини та ст. Жуляни розпочалася 22 червня 1941 року, коли вони почули вибухи в районі аеродрому в Святошино.
Під час Другої світової війни станція Жуляни та село Крюківщина стали оборонним рубежем на підступах до Києва. Тут на смерть стояли тут бійці 640-го стрілецького полку 147-ої та 206-ї стрілецьких дивізій.
Тут свій подвиг здійснив легендарний «Літер А». 6 серпня 1941 року ворожий десант захопив станцію Жуляни, а разом з нею ешелон з цінним авіаційним обладнанням. Командир бронепоїзда «Літер А» Анатолій Тихоход прийняв сміливе рішення – прорватися на станцію і врятувати військове майно. Розвідка встановила, що при в'їзді на станцію загарбники зняли чотири ланки рейок і розібрали невеликий міст. Бронепоїзд із командою шляховиків-ремонтників і групою бійців уночі вирушив у дорогу. За короткий час полотно залізниці і міст було відновлено полотно залізниці і міст було відновлено. О 4 годині ранку бронепоїзд увірвався на станцію і відкрив ураганний вогонь по ворогу. У ході бою станцію звільнили від загарбників, а вагони з цінним вантажем вивезли до Києва.
Багато бід заподіяли окупанти жителям Крюківщини. За період окупації села з 18 вересня 1941 по 6 листопада 1943 року спалено 102 хати, стару школу (колишню хату священника). У новій школі зробили конюшню, зруйнували громадські будівлі, насильно вивезли на роботу до Німеччини 39 осіб, одного мешканця села закатували. Під час бомбардування німецькою авіацією вбито 191 особу, 17 односельчан за роки війни були в’язнями концтаборів.
Близько 310 жителів села воювали на фронтах Другої Світової війни, серед них генерал-майор танкових військ Трохим Кирилович Котирло. На його честь у 2016 році було перейменовано одну з центральних вулиць Крюківщини. Звільняючи рідне село від ворога, загинув 21-річний лейтенант, льотчик Михайло Власович Ситніченко, іменем якого названа одна з вулиць села.
Усього 125 крюківщинців не повернулися додому, серед таких, що пропали безвісти – 61 особа. За мужність та відвагу 148 фронтовиків нагороджено орденами та медалями.
Не менш жорстокі бої відбувалися біля станції Жуляни і під час звільнення її від фашистів у листопаді 1943 року. Вранці 6 листопада була звільнена столиця України – місто Київ. і того ж дня гітлерівців було викинуто зі станції Жуляни. Під час цього бою між селом Крюківщиною та станцією Жуляни загинув смертю хоробрих командир кулеметної роти 163-ї стрілецької дивізії, Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його іменем названо вулиці у Вишневому (на південні стороні) та Крюківщині, а також встановлено пам’ятну дошку. У братській могилі у цій частині міста на меморіальному кладовищі поховано близько 2 тис. загиблих воїнів. Поруч збудовано православний храм УПЦ на честь ікони Божої Матері «Взисканіє погиблих», що став із кладовищем єдиним меморіальним комплексом. Є поховання воїнів і на міському кладовищі. Навесні 2010 року до Дня Перемоги на старому цвинтарі з'явилася ще одна духовна святиня – гранітний обеліск на могилі Невідомого солдата, де зображена мати, що сумує за своїм сином. На вулиці Святошинській, на пам’ятному обеліску, що на Алеї Слави, викаарбувано імена тих, хто загинув смертю хоробрих на фронтах війни.
На фронтах війни героїчно боролися з фашистами і вишнівчани. За ратні подвиги 356 з них нагороджено орденами і медалями, 26 з них загинули смертю хоробрих. Заради перемоги своє життя віддали брати Гавриші – Іван, Анатолій та Анастас. Після війни службу в армії продовжив їхній брат, Герой радянського Союзу полковник Павло Гавриш. Він закінчив військову академію, командував бригадою в Прикарпатському військовому окрузі і, приїхавши у Вишневе до своєї матері та брата Федора, помер від ран влітку 1967 року. На честь-братів воїнів одна з вулиць міста дістала назву – вулиця братів Гавришів.
Про події тих років нагадує пам’ятник біля сільської ради с. Крюківщина, на якому викарбувані імена крюківщинців, що не повернулися з важких фронтових робіт. На старому кладовищі відкрито монумент на честь воїнів, які загинули обороняючи село в серпні 1941 року, а також воїнам, померлим у інфекційному госпіталі, дислокованому на території села в 1943-1944 рр. на монументі увічнено імена 21 воїна.
З кожним роком час усе далі й далі віддаляє нас від тих доленосних подій, але пам'ять про тих, хто, не шкодуючи свого життя, захищав нашу рідну землю, наше майбутнє, вічно житиме в серцях поколінь українців.
Використана література:
Бреяк О.В., Макаренко О. В. Історія села Крюківщина з найдавніших часів до початку ХХІ століття. / О. В. Бреяк, О. В. Макаренко. – К.: Український видавничий консорціум. Українська конференція журналістів, 2011. – 128 с.
Вишневе в старій фотографії. Історія та особистості : альбом / упоряд. В. Г. Бухаров. - Київ : Новий Час, 2018. - 300 с. : іл.
Вишневе: 130 років: історично-краєзнавче видання / укл. О. М. Войналович. – К. : Новий Час, 2017. – 352 с. : іл.

6 листопада - день визволення Києва від нацистських загарбників
6 листопада - день визволення Києва від нацистських загарбників
6 листопада - день визволення Києва від нацистських загарбників
Назад Вперед

Архів новин

Декабрь 2021 (3)
Ноябрь 2021 (8)
Октябрь 2021 (3)
Сентябрь 2021 (7)
Август 2021 (8)
Июль 2021 (3)

^