Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Волонтерство в Україні

Категорія: Різне

За належністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити тих, хто працює при Центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів — членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Центр волонтеріату «Добра воля» тощо).

Серед волонтерів найчисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Павло Тичина

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«Біжить життя моє спіралями»
Літературна година

     Павло Тичина народився 27 січня 1897 року в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній родині сільського дяка Григорія Тичиніна. Батько майбутнього поета мав талант педагога. Від нього хлопчик дізнався, що таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так він навчився читати і писати. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку дуже любив Павлусь. 

Вшанування Героїв Крут

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Тернистими шляхами в ім'я держави

(Історичний екскурс)


Йшов вісімнадцятий рік ХХ століття.. Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою.

Вишиванка, мов долі моєї цвіт… (Година народознавства до Дня вишиванки)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

У кожного народу є цінності, які з плином часу не лише не втрачають свого значення, а набувають ще більшої значущості та вагомості. До таких цінностей належить і вишивка. Змінюються техніки та технології, матеріали для вишивання, а вишивка продовжує милувати нас своєю красою та дивувати чудовими витворами майстринь. Споконвіку співає жіноча душа, вплітає узори, мов живий вінок, радість і горе, свої заповітні думки, своє відчуття прекрасного. Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: « і без вишивки». Тому що вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українським брендом, за яким нас впізнають у світі.

Вечір-зустріч з музикою Людмили Лабенської

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Вечір-зустріч з музикою Людмили Лабенської
(До Дня матері та Міжнародного дня сім'ї)


15 травня в Києво-Святошинській центральній бібліотеці для дорослих відбулася зустріч з Людмилою Лабенською - нашою землячкою, композитором, викладачем естрадного вокалу, яка за вагомий внесок у справу відродження духовності молоді, благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагороджена почесною відзнакою Святої Праведної Анни 3-го ступеня.

Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо


«Чужої пам’яті не буває»
(до Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу)
Інформаційна довідка


Посеред жахіть ХХ сторіччя в історії виділяється ще й такий ганебний факт як депортації корінних народів з їх етнічних земель, або ж просто домівок.
Друга Світова війна призвела до чисельних людських та матеріальних втрат, руйнувань в економічному секторі, катастрофічно вплинула на генофонд української нації. Але не варто забувати й про долю тих народів тодішньої України, яких було примусово виселено з їх домівок радянською владою. Тисячі представників різних національностей були насильно вигнані з своєї Батьківщини. Подібні переселення етносів були проявом злочинної політики етноциду, яка застосовувалася в Україні і сталінським і гітлерівським тоталітарними режимами. В 1943-1944 роках були проведені масові депортації калмиків, інгушів, чеченців, карачаївців, балкарців, кримських татар, ногайців, турок-месхетинців, понтійських греків — в основному за обвинуваченням в колабораціонізмі (колабораціонізм у Другій світовій війні — військове, політичне і економічне співробітництво громадян держав Антигітлерівської коаліції або представників основних етнічних груп даних держав з нацистською Німеччиною, Японією та Італією в ході Другої світової війни) поширеному на весь народ.

Подвигу й мужності память і честь

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Подвигу й мужності память і честь

[center][/center]Подвигу й мужності память і честь
9 травня 2018 року вся наша країна відзначає 73-ю річницю перемоги над нацизмом у Європі. Це свято відзначають не тільки в нашій країні, але і за її межами.
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 і 9 травня днями пам'яті і примирення.

Етнопроект «Від бабусі з любов’ю»

Категорія: Новини культури

Етнопроект «Від бабусі з любов’ю»


20 квітня народний аматорський фольклорний ансамбль «Веселка» - керівник завідувач сільською бібліотекою-філією с. Личанка Києво-Святошинської районної ЦБС Дегтяренко Зінаїда Степанівна, прийняв участь у презентації етнопроекту «Від бабусі з любов’ю», який відбувся у Національному музеї літератури України.
Мета проекту – залучити молодь із різних регіонів і країн до дослідження національно-культурного спадку свого й інших народів, зокрема костюмів, традицій, звичаїв, обрядів, ремесел, пісень і взаємовпливу культур.
У виконанні учасниць ансамблю «Веселка» Прозвучали народні пісні, а також аматорські твори самих учасників: родинно-побутові, весільні тощо.

Емма Андієвська - лауреат Національної премії імені тараса Шевченка 2018

Категорія: Лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка


Емма Андієвська - лауреат Національної премії імені тараса Шевченка 2018

«Треба усвідомити: якщо хочеш Україну,
треба вивчати українську мову»
Емма Андієвська


Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка 2018 року стала Емма Андієвська - художниця, поетеса та письменниця за книги поезій «Щодення: перископи», «Маратонський біг», «Шухлядні краєвиди», «Бездзиґарний час», «Міста-валети».
Емма Андієвська є авторкою двадцяти дев'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Належить до Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії.
Народилася Емма Андієвська 19 березня 1931 році у місті Сталіно (Донецьк). Здавалося б, національна ідентичність визначена самим місцем і часом народження. Про гарну російську вимову дівчинки дбали аж так старанно, що навіть спеціально підбирали няньок із правильним акцентом.
Через хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. І відбувся рішучий злам. Дитина вперше почула українську мову і відкрила для себе, що носіїв цієї мови, попри повсюдні розмови про рівність і братерство народів, вважають за людей другосортних.
Як пояснює Емма Андієвська, вона обрала (на все життя!) цю упосліджену мову й національну ідентичність найперш із почуття протесту. З дитячого співчуття до покривджених.
На початку війни батька Емми було безпідставно розстріляно радянською владою, і вона з матір’ю у 1943 році виїхали до Берліна на Захід. Живучи у Німеччині, дівчина відмовилась вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої. Окрім того, вкотре загострилися проблеми із здоров’ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті. Наприкінці 1949 року родина переїхала потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська брала уроки оперного співу.
У 1955–1957 рр. Андієвська працювала фрілансером на радіо «Свобода» у Мюнхені.
У 1957 році закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія та переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці
разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету.
У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен.
Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоб у 1962 році отримати американське громадянство. Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр., Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона
працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».
У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину — Донеччину. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами.
Власні поезії авторка почала друкувати у діаспорній українській пресі починаючи з 1949 року. Перша поетична збірка «Поезії» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Емма Андієвська є також авторкою короткої прози — збірки оповідань «Подорож» (1955), «Тигри» (1962), «Проблема голови» (2000), збірки «Казки Емми Андієвської» (2000) та твору «Джалапіта» (1962). Емма Андрієвська автор таких романів: «Герострати» (1971) «Роман про добру людину» (1973) «Роман про людське призначення» (1982) «Лабіринт» (не завершений, фрагменти опубліковано в 1988 році).
Отже, Андієвська - поет, Андієвська - прозаїк, Андієвська - художник… Три мистецькі світи, які створюють один неповторно-вигадливий світ Емми Андієвської. І хоч як би ми намагалися роз’єднати, розгалузити їх вони вибудовують її духовний всесвіт у своїй несхожості.
І все ж – спочатку було слово… Поетичне слово Емми Андієвської синтезує український фольклор, західний модернізм і східну духовну традицію, уособлюючи в собі такий потужний сплеск експериментування, що дозволяє вести мову про нову мистецьку дійсність, народжену уявою письменниці.
Вона авторка складних віршів і авангардистських романів, які вражають сюрреалістичною образністю й містичними підтекстами. Письменниця, яка ніколи не боялася долати умовності.
Її картини вражають неймовірним фантазійним поєднанням барв і форм. Її романи вимагають повсякчасної готовності продиратися крізь дивний простір синтаксичних аномалій. Її вірші просто змушують переосмислити слово, поставлене в цілковито новий контекст. Емма Андієвська завжди запрошує в невідомі світи, усе до чого торкається, обертає небаченими гранями.
У око окунь, як плавуча клуня,
Торкається, і світ на скалки: сутінь,
Лиш мокрого вогню семипудові сита
Ідуть по обрію, хоч їх на бісер клонить.
(Вечір)
Знайомство з творчість письменниці найкраще, мабуть, починати з її казок і притч. Наприклад, із чудової притчі про рибу, що народилася з умінням говорити. Нічого, окрім непорозумінь і бід, цей дар їй, звісно не приніс. Батьки соромилися й усе сподівалися, що дитина, дасть Бог, переросте. Ровесники зневажали й цькували.
А вимовляти слова було так приємно і радісно. До того ж вони кольоровими бульбашками рухалися крізь воду й зникали десь у горі, змушуючи подумати про інші, неприступні, але манливі світи.
Урешті ця аномальна істота так набридла риб’ячій громаді, що її попросту силоміць викинули на берег. І ось у цьому, непридатному ніби для повноцінного існування, просторі наша героїня виявила, що не всі сповідують заповідь мовчання.
Заприязнилася з небалакучим рибалкою, котрому подобалося слухати її фантастичні оповідки про підводні пригоди й дивовижі. Запрошена в гості, вона навіть зважилася прийти до людської хати, але господиня вмить кинула її на гарячу сковорідку. Для чого ж іще потрібна риба, як не для страви?
Не дуже оптимістичний сюжет про те, яке складно утвердити себе й обстояти власну іншість чи навіть унікальність, як не заскніти в болоті стереотипів і не втонути у хвилях ненастанно тиражованої брехні. Історія про те, як складно плисти проти течії.
Емма Андієвська у цьому вмінні таки неперевершена. Її вибір (як, зрештою, всіх великих митців) завжди продиктований власними уподобаннями, власними ціннісними пріоритетами. Сама мисткиня твердить, що їй ніколи звертати увагу на завади й перешкоди, бо все, що хотілося би зробити, потребує кількох життів.
Андієвська не втомлюється говорити, що для неї важлива не зовнішня стороння оцінка, а свобода самовияву. Розповідає про невсипущого демона, який змушує її невпинно працювати. Звіряється, що її улюблене заняття – все життя ходити крізь стіни.
Так, її асоціації складні, вибагливі, за ними важко встежити. Але й відкривають вони багато – отой самий небуденний досвід порушення заборон і приписів.
Попри те, що обставини таки багато значать для розвитку таланту, ніякі кордони й залізні завіси не можуть цілковито розтяти й розділити культурний простір. І коли минає перше читацьке зачудування неймовірністю її метафорики, її образності, увиразнюється схожість із поезією українських шістдесятників.
Її вибір – це вибір «зрячості», права на самостійне пізнання світу. Чи не про це «Малий монолог Прометея» Емми Андієвської:
Я проміняв на скелю всі висоти.
Увесь Олімп із відсвітом доричним.
Орел зробив мене – на всю печінку – зрячим.
А ще письменниця наполягає, що Провидіння не любить ледачих. Кожен народжується із якимось даром і має відповідальність не занедбати свій талант.
ЇЇ власний приклад не залишає сумнівів у справедливості цієї чудової максими.



[left]Література про життя і творчість:[/left]


Водолазька С. Антологія трансцедентної самотності Емми Андієвської Світлана Водолазька // Слово і час. - 2004. - № 1. -
С.49-53.
Гнатюк М. «Та дух – вітрила – й в пеклі – напина»: марафонський біг Емми Андієвської : [до 85-ти річчя української поетеси та письменниці] / Мирослава Гнатюк // Літературна Україна. -2016.- 17 берез. - С. 12.
Головецька Н. Два уроки з вивчення «Казки про яян» / Н.Головецька // Всесвітня література та культура. - 2007. - №11. -
С. 34-36.
Драч І. Ф. Андієвська Емма / І. Ф. Драч // Українська літературна енциклопедія. - Т. 1. -К., 1988. - С. 62.
Зимомря І. Психологія кризових станів: роман Емми Андієвської «Герострати» / Іван Зимомря // Слово і час. - 2004. - №8. -С. 75-82.
Ковалів Ю. У лабіринтах метафори Емми Андієвської (50-80-і роки) / Юрій Ковалів // Слово і час. - 2010. - №9. - С. 23-29.
Коптілов В. В., Астаф'єв О. Г. Андієвська Емма // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. - Ред. І. М. Дзюба, А. І. Жуковський та ін. - К. : 2001. -Т. 1.- С. 473.
Лисенко Т. Мікро- і макросвіти у творчості Емми Андієвської / Тетяна Лисенко // Слово і час. - 2004. — № 1. - С. 45-49.
Лисенко Т. Океанічний лабіринт, або феномен Емми Андієвської / Тетяна Лисенко // Сучасність. - 2003. - №11. - С. 142-146.
Панченко О. Неповторний космос Емми Андієвської / Олександр Панченко // Україна. – 2001. - №5. – С. 44-45.
Світ Емми Андієвської: Привітання голови окружних зборів Верховної Франконії (ФРН) Едгарда Зіцмана // Всесвіт. - 2003. -
№9-10. - С. 192.: фото.
Слабошпицький М. «Провидіння не любить ледачих» / Михайло Слабошпицький // Україна в далеких іменах // Київ. - 2004. - №11-12. - С. 154-159.
Смерек О. Українська топіка в романістиці Емми Андієвської / Оксана Смерек // Київська старовина. - 2003. - № 6. - С. 94-105.
Тарнашинська Л. Гіпертекст Емми Андієвської як індивідуалізований світовияв /Людмила Таршинська // Всесвіт. -
2006. - №5-6. - С. 149-154.
Тарнашинська Л. «Світ – все ще є …», або Парадокси Емми Андієвської / Людмила Тарашинська // Всесвіт. - 2001. - №3-4. - С. 109-111.
Тарнашинська Л. Три мистецькі світи / Л. Тарнашинська // Календар знаменних і пам’ятних дат. 2001. І кв. - К.,2000.- С. 105

Інтернет-ресурси:
Джерело: http://dovidka.biz.ua/emma-andiyevska-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Чорнобиль - виклик, не засвоєний людством

Категорія: Чорнобиль: 30 років життя

http://www.radiosvoboda.org/a/27697494.html
Чорнобиль - виклик, не засвоєний людством
Назад Вперед

^