Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » Музичними стежками поезії Павла Грабовського

Музичними стежками поезії Павла Грабовського

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

     Постать епохи 19-початку 20 століття, співець українського народу, мрійник, і просто людина, яка вміла кохати. І як і в кожній людині є щось позитивне і негативне. так і в поетичній душі можуть залунати мажорні й мінорні мелодії, відбитися звуки радості й смутку.

     Джерелом натхнення П. Грабовського була народна пісня. З раннього дитинства в його душі була закладена краса українських звуків, що стала чарівним талісманом на все життя.

Дитинство майбутнього   письменника пройшло в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії. Уже змалечку хлопець знав, що таке злидні, хвороби рідних, смерть батька, голод.  Навчання розпочав спочатку в Охтирській бурсі, а потім продовжував у Харківській духовній семінарії. Спостережливе око юнака не могло не помітити різкого контрасту між  словами проповіді  та  реальністю. Виникло  рішення    присвятити своє  життя  боротьбі  за справедливість, покращення становища простого люду. Але боротьба принесла з собою армійську муштру,  загратовані вікна харківської та бутирської темниць, етапи до Сибіру, заслання. Довелося нести важкий хрест недолі через образи, нелюдські страждання.  Але долаючи всі ці труднощі, кришталево чесний і чистий у всьому, Грабовський наполегливо займався самоосвітою, брався за перо.

     Син бідного сільського титаря, Павло Грабовський в дитинстві пізнав не тільки злидні, щоденні важкі турботи про хліб насущний, а й поетичні обряди, сумовиту красу народної пісні. У рідному селі та під час навчання він добре ознайомився з народною творчістю.

     Про глибоке розуміння П. Грабовським суспільної ваги народної поезії свідчать і його художні твори, спеціально присвячені народній пісні. Так, у лаконічному вірші без заголовка поет підкреслює громадське значення пісні


Дивовижна та й чуднісінька —
Невеличка часом пісенька,
А громаду поруша:
В її відгуках милесеньких,
Що ніжніш від струн тонесеньких,
Виявляється душа.

 

     Поет хотів би, щоб народні співці, які вміють глибоко хвилювати людські серця, несли великі ідеї, гуртували трудящих до боротьби за правду й народне щастя:

Про все граєш ти нам, бандуристе;
Струн торкнешся — сльоза побіжить,
Щось в душі заворушиться чисте,
Голос твій хоч кого розсльозить.

          Справді, українська народна пісня була постійним супутником П. Грабовського на засланні. Вона переносила його на Україну, хвилювала, непокоїла і захоплювала широкою гамою людських почуттів та картинами життя рідного, але далекого і недосяжного краю.
          У житті кожної людини настає кохання. Воно може тихесенько підкрастися, а може увірватися в душу могутнім поривом.  Для Павла Грабовського кохання було і щастям, і нещастям.  Так розпорядилась доля, що поет не зміг бути поряд зі своєю коханою. Але нам залишились ті теплі, лагідні, іноді мінорні слова кохання, які ллються чарівною мелодією з поезії циклу «До Н.К.С.» ( про Надію Сигиду).

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої,—

Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

Такою тільки що марить...

А раз зустрінеш ненароком —

Навіки долю озарить!

     Надія Костянтинівна Сигида, вчителька з Таганрога, була заслана на каторгу за переховування на квартирі різних матеріалів друкарні "Народна воля". Дорогою на заслання Грабовський подружився з нею і закохався, хоч скоро їм судилася розлука на все життя, бо їх направили до різних в'язниць: Сигиду - до жіночої тюрми на Кару, а Грабовського - до Балаганського округу. Пізніше, 1889 року, сталася Карійська трагедія, яка сколихнула всю країну. Сигида разом із товаришками виступила з протестом проти нелюдських умов ув'язнення. Після жорстокого покарання ста різками Сигида померла. Троє її найближчих подруг на знак протесту прийняли отруту й тієї ж ночі теж померли.
     Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Грабовського. Він разом з іншими політичними в'язнями складає, підписує і віддруковує протест "Русскому правительству", який був спрямований проти нелюдського ставлення до революціонерів і страшних умов, у яких вони перебували в різних місцях Росії. За це Грабовського було знову кинуто до в'язниці на три з половиною роки.  
     Грабовський називав кохану своєю "зорею ясною", своєю музою, сестрою. Помираючи, він заповідав покласти в труну пасмо волосся Надії Сигиди, яке вона подарувала йому, розлучаючись. Він лишився вірним її пам’яті; і кожна поезія, присвячена цій легендарній дівчині, хвилює найпотаємніші глибини людської душі. ряд віршів – «Квітка», «До Н.К.С.», «Над могилою», «На пам’ять», та інші – увійшли до першої поетичної збірки Грабовського «Пролісок» з посвятою Надії Сигиді.

     Павло Грабовський належить до тих майстрів культури, для яких життя стало піснею, пісня – життям, коли творчість гармонійно співзвучна суспільно-політичному кредо автору…

Помандрувавши стежками поезій П.Грабовського ми відчули біль і радість, мажор і мінор. Нехай в нашому житті буде побільше мажору, світла, тепла, не залишиться місця для «ліричних драм». А в душі запалиться вогник гармонійної краси.

 

                   Список літератури :

 

          Вертій О.І. "Українська ідея" як феномен літератури. Народні джерела творчості Павла Грабовського / Олексій Вертій // Дивослово. - 2003. - №3. - С.15-20.

          Вертіль О.,Нестеренко П. Розрізаний рушник розповів про долю бунтаря (150 років від дня народження Павла Грабовського) / Олександр Вертіль, Петро Нестеренко // Урядовий кур′єр. - 2014. - 11 верес. - С.10.

          Гомон П. "...В мені завжди жив перш над усе українець" (П.Грабовський) /Петро Гомон // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - №1-2. - С.37-43.

         Дисак Ф. Павло Грабовський і питання національно-духовного відродження України / Федір Дисак // Дивослово. - 2014. - №9. - С.44-46.

         Захарова В. "...А жити хочеться, душа просить любови та взаємин..." ( До проблеми формування моральних чеснот учнів на прикладах життєвого шляху П.А.Грабовського)/ Валентина Захарова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - №5-6. - С.33-35.

         Кучинський М. "Я виніс все..." (П.Грабовський)/ Історичний календар. 1999. - С.259-260.

         Одарченко П. Поет-громадянин / П.Одарченко. Українська література:Збірник вибраних статей. - К.:Смолоскип, 1993. - С.17-45.

         Павло Грабовський // Історія української літератури ХІХ ст. (70-90-ті роки). - К.: Вища школа, 2003. - С.328-353.

         Рожнятовська  О.А. "В мені завджи жив перш над усе українець": (П.Грабовський) / О.А.Рожнятовська // Календар знаменних і пам′ятних дат. 2004. ІІІ кв. - К.; 2004. - С.69-79.

         Стожук А. "Доля щирої людини..." / А.Стожук // Грабовський П.А."Я не співець чудовної природи...": Поезії. - Х. : Основа, 2005. - С.3-12.

         Стріха М. На межі двох епох. Франко. - Леся Українка. - Грабовський. - Самійленко / Максим Стріха // Сучасність. - 2005. - №6. - С.137-149.

         Тетеріна О. Проблема перекладу крізь призму літературознавчих поглядів Павла Грабовського / Ольга Тетеріна // Дивослово. - 2012. - №5. - С.48-50. - Бібліогр.: С.50.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Январь 2021 (4)
Декабрь 2020 (3)
Ноябрь 2020 (4)
Октябрь 2020 (5)
Сентябрь 2020 (3)
Август 2020 (5)

^