Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » До 20-ї річниці прийняття Конституції України

До 20-ї річниці прийняття Конституції України

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Витоки українського конституційного процесу мають давні історичні традиції. Ще за часів Київської Русі на віче укладалися договори між князем і народом, князем і його дружиною, що відображено в різних редакціях «Руської Правди».
У новий час особливу роль у формуванні конституційних ідей в Україні відіграла Конституція Пилипа Орлика 1710 р., яка, хоч і не розглядала Україну як цілком самостійну державу, водночас установлювала низку демократичних для тієї доби державних інститутів.
У подальшому в Україні розроблялися такі конституційні проекти, як «Начерки конституції республіки» одного з членів Кирило-Мефодіївського товариства Георгія Андрузького (1827) та більш докладний проект Конституції України під назвою «Вольный союз». Його розробив у 1884 р. український вчений і політичний діяч Михайло Драгоманов.
Значно радикальніший проект Конституції України опубліковано у вересні 1905 р. у першому числі часопису Української народної партії «Самостійна Україна» під назвою «Основний закон «Самостійної України» спілки народу українського». Цей проект передбачав повну самостійність України, територія якої мала складатися з 9-ти земель.
Реальний конституційний процес в Україні розпочався з поваленням самодержавства та організацією Української Центральної Ради. Визначними документами даного періоду були І універсал Української Центральної Ради від 23 червня 1917 р., ІІ універсал від 16 липня 1917 р., ІІІ універсал від 20 листопада 1917 р. та ІV універсал від 22 січня 1918 р., а також Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР), яка була прийнята Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 р.
Новий етап конституційного розвитку України розпочався з 1919 р. після падіння Директорії і встановлення радянської влади. Перша Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) була прийнята 10 березня 1919 р. III Всеукраїнським з’їздом Рад. В ній містилися основні постанови про організацію УСРР як диктатури пролетаріату, визначалися завдання радянської влади та її організація в центрі й на місцях, а також наводилася Декларація прав і обов'язків народу України.
В подальшому у зв’язку зі створенням у 1922 р. Союзу РСР та прийняттям першої Конституції Радянського Союзу (січень 1924 р.) XI Всеукраїнським з’їздом Рад 15 травня 1929 р. була прийнята друга Конституція УСРР. Згідно з нею до складу України з 1924 р. увійшла Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, яка також мала свою конституцію.
Третя Конституція УРСР була затверджена XIV Всеукраїнським з’їздом Рад у 1937 р. згідно з Конституцією СРСР від 5 грудня 1936 р. Четверта Конституція УРСР була прийнята 20 жовтня 1978 р. позачерговою сьомою сесією Верховної Ради УРСР згідно з новою Конституцією СРСР від 7 жовтня 1977 р.
Після розпаду СРСР і здобуття нашою країною незалежності розпочався новий етап у розвитку конституційного процесу в Україні. Його вихідним пунктом стало проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Важливе конституційне значення мав Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., який отримав всенародну підтримку на референдумі 1 грудня 1991 р.
Поряд з прийняттям цих нормативно-правових актів в Україні велася робота з підготовки Конституції незалежної України. Основними віхами конституційного процесу в Україні після здобуття нею незалежності були:

• підготовка кількох нових проектів Конституції України;
• створення конституційних комісій та їхніх робочих груп, що протягом 1991-1996 рр. підготували й розглянули кілька проектів Конституцій України;
• укладення в червні 1995 р. Верховною Радою України і Президентом України Конституційного договору, який діяв до прийняття нової Конституції України.

Від часу прийняття чинного Основного Закону в Україні неодноразово пропонувалося внести зміни до нього. Зокрема, рішенням всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 16 квітня 2000 р. передбачались такі зміни до Конституції, як обмеження депутатської недоторканості, перетворення парламенту на двопалатний і зменшення кількості народних депутатів та розширення підстав для дострокового припинення повноважень парламенту.
Згодом Президент України ініціював нову конституційну реформу, яка передбачала внесення змін до Конституції України щодо повноважень парламенту і Президента України у формуванні уряду, стосовно виборів та з інших питань. Пропозиції пройшли всенародне обговорення та дістали загальне схвалення.
Для подолання гострої кризи 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести переголосування 2-го туру виборів Президента).
Закон на основі проекту Симоненка-Медведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він мав набрати чинності з 1 вересня 2005 року в разі, якби на той час були ухвалені зміни до Конституції стосовно реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1). Позаяк до 1 січня 2006 року ці зміни не були ухвалені, то (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями) закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.
1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.
30 вересня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція 1996 року.
1 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», попередньо схвалений Верховною Радою України 19 листопада 2010 року. Закон набрав чинності 4 лютого 2011 року.
19 вересня 2013 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» (щодо повноважень Рахункової палати), попередньо схвалений 20 червня 2013 року. Після підписання Президентом України та опублікування 5 жовтня у газеті «Голос України» закон набрав чинності з 6 жовтня 2013 року.
Таким чином, з 6 жовтня 2013 року діє Конституція України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV, зі змінами, внесеними згідно із Законами №2952-VI від 01.02.2011 «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та №586-VII від 19.09.2013 «Про внесення змін до статті 98 Конституції України».
21 лютого 2014 року Верховна Рада України без рішення профільного комітету і без висновку Конституційного Суду прийняла закон №742-VII «Про відновлення дії окремих положень Конституції України».
Наступного дня, враховуючи, що Закон про відновлення дії окремих положень Конституції України не був підписаний Президентом, парламент ухвалив постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII».
Таким чином, від 22 лютого 2014 року є чинними на території України положення Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII.
1 березня 2014 року Закон №742-VII був опублікований у спецвипуску газети «Голос України» за підписом в.о. Президента О.Турчинова, таким чином він набув чинності 2 березня 2014 року.
20 травня 2014 року народні депутати України на засіданні Верховної Ради ухвалили Проект Постанови №4904 про Меморандум миру та злагоди, у якому закріплені основні зміни до Конституції України. В Меморандумі зазначається, що Верховна Рада України забезпечить невідкладне проведення конституційної реформи, в основу якої буде покладено децентралізацію державної влади, що передбачає:
• закріплення статусу України як парламентсько-президентської республіки та встановлення балансу влади між усіма її гілками на центральному та місцевому рівнях;
• забезпечення повноважень регіонів необхідними фінансовими ресурсами за рахунок встановлення справедливого розподілу доходів бюджетів;
• проведення широкомасштабної судової реформи з метою гарантування прав громадян на чесний і справедливий суд та закріплення незалежності судової системи;
• проведення реформи правоохоронних органів та прокуратури з метою забезпечення прав і свобод людини, безпеки громадян і відновлення довіри до правоохоронної системи, зокрема, шляхом ліквідації функцій загального нагляду у прокуратури;
• боротьбу з корупцією на всіх рівнях державної влади. Створення Національного антикорупційного органу України з широкими повноваженнями для здійснення контролю за діяльністю чиновників.

Історичне значення Конституції 1996 року

• Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України, яка стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.
• Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
• 3 прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико-економічну систему.
• Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості.
• Прийняття Конституції внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій.
• Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.

Рекомендована література:
Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-УІ станом на 1 січня 2006 р. – Київ, 2006. – 123 с.
Бушанський В. Конституції Пилипа Орлика – 300 років / Валентин Бушанський // Віче. – 2010. - №7. – С. 7.
Гетьман В. П. Як приймалась Конституція України. Документальний нарис /В. П. Гетьман. – К., 1996. – 128 с.
Гончарук П. [Пилип Орлик] Провісник української конституції / П. Гончарук // Київська правда. – 2007. - №6. – С. 11.
Гончарук П. Провісник української державності / П. Гончарук // Київська старовина . – 2007. - №6. – С. 11.
Закон нашого життя // Уряд. кур’єр. – 2009. – 27 черв. – С. 1.
Історія української Конституції / [упоряд.: А. Слюсаренко, М. Томенко]. – Київ: Право, 1997. – 441 с.
Кожному треба починати з себе // Голос України. – 2009. – 27 черв. – С. 4.
Конституційні Акти України. 1917-1920. Невідомі Конституції України. – Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під заг. ред.. С. Головатого ; Упоряд. С. Головатий, Л. Юзьков. – К.: Право. Укр. Правнич. Фундація, 1995.
Конституція України. Як це було // Наука і суспільство. – 2009. - №5-6. – С. 2-7.
Лавренюк С. Знайдено україномовну копію Конституції Пилипа Орлика / Сергій Лавренюк // Голос України. – 2009. – 24 черв. – С. 5.
Луговський В. Конституція України – могутній акорд держави -нації / Віталій Луговський // Військо України. – 2013. - №6. – С. 46-48.
Нагребецька І. Єдина по обидва боки Дніпра :[Конституції Пилипа Орлика – 300 років] / Ірина Нагребецька // Уряд. кур’єр. – 2010. – 7 квіт. – С. 1, 5.
Павленко С. Українське коріння європейської демократії / Сергій Павленко// Голос України. – 2010. – 21 трав. – С. 1, 6.
Площа Конституції. 31 серпня – чорний день новітньої історії // Віче. – 2015. - №17.
Романюк Т. Конституція – це права / Тарас Романюк // Віче. – 2015. - №13. – С. 6-7.
Соболь В. Щоденник Пилипа Орлика про історичні перспективи України / Валентина Соболь // Дивослово. – 2012. - №7. – С. 54-57. – Бібліогр.: С. 57.
Тимошин Я., Ляховець В. Конституція України : за 17 років – 4 варіанти / Ярослав Тимошин, Вікторія Ляховець // Час Київщини. – 2013. – 28 черв. – С. 5.
Томенко М. Історія української Конституції / Микола Томенко // Голос України. – 2009. – 10 лист. – С. 3.
Томенко М. П᾽ять уроків Мазепи-Орлика для сучасної конституційної дискусії / Микола Томенко // Віче. – 2015. – 323-24. – С. 32-35.
Шаповал В. Історія конституційного упорядкування сучасної Української держави / В. Шаповал, А. Крнеєв // Право України. – 2011. - №4. – С. 275-290.
Юркова О. Молоді про Конституцію Пилипа Орлика / Олександра Юркова // Голос України. – 2010. – 8 квіт. – С. 3.
«Я так її люблю, мою Україну» [Пилип Орлик] // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2002. – ІУ кв. – С. 25.


До 20-ї річниці прийняття Конституції України
До 20-ї річниці прийняття Конституції України
До 20-ї річниці прийняття Конституції України
скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Июнь 2019 (8)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (9)
Февраль 2019 (14)
Январь 2019 (11)

^