Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » Чорнобиль - виклик, не засвоєний людством

Чорнобиль - виклик, не засвоєний людством

Категорія: Чорнобиль: пам"ять і біль

26 квітня 1986 року, коли на Поліссям здійнявся в нічне небо зло віщий вогонь радіаційного вибуху – одна із скорботних дат в історії України, спогад про яку пронизує серце народу гострим болем. Саме в цей день сталась найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС.
Будівництво шестиблокового комплексу в Чорнобилі стало гордістю атомної енергетики. Перший блок став до ладу в 1977 році, а другий, третій і четвертий відповідно — у 1978, 1981 і 1983 роках. П'ятий та шостий блоки мали стати до ладу в 1988 році. Реактори Чорнобильської АЕС за конструкцією були подібними один до одного, але відмінні від тих, які використовуються в США. Ця станція мала стати найпотужнішою в цілому світі. Для охолодження ядерної реакції застосували не воду, а графіт.
Оскільки Чорнобильська АЕС була графітно-водним реактором, саме графіт передбачав легкозаймистість всієї системи. Після вибуху в ньому залишилось близько 800 т графіту, який почав горіти. Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31 людини. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.
Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. В результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.
Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи. Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею секретності. Та не вдалося.
Найпершою реакцією було повне замовчування факту аварії. Жоден державний діяч, жоден учений, жоден засіб масової інформації й словом не прохопились про те, що сталося в ніч з 25 на 26 квітня неподалік від багатомільйонного міста. І хоч 1986 був тим роком, коли сторінки газет рясніли словом "гласність", до справжньої гласності було дуже далеко. І це яскраво продемонстрував Чорнобиль.
27 квітня 1986 року вчені зі Швеції піднімають тривогу: на Сході Європи сталася аварія на ядерному реакторі. Іноземні фахівці зареєстрували різке збільшення рівня радіації на території ряду західних країн і забили на сполох. А було це в понеділок, 28 квітня. Тобто протягом двох діб світ нічого не знав про аварію.
29 квітня у наших засобах масової інформації з'явилися повідомлення про аварію. Як же сповістили про це лихо? "От Совета Министров СССР. На Чернобыльской атомной станции произошла авария. Поврежден один из реакторов. Принимаются меры по ликвидации последствий аварии. Пострадавшим оказывается помощь. Создана правительственная комиссия".
Ось так, внизу сторінки, коротенько, необтяжливо. До того ж дуже м'яко.
"Радянська Україна" за З0 квітня повідомила докладніше про урядову комісію, про обсяг аварії. "За попередніми даними аварія сталася в одному з приміщень четвертого енергоблоку і призвела до руйнування частини будівельних конструкцій будинку реактора, його пошкодження і деякого витоку радіоактивних речовин. При аварії загинуло два чоловіки". Далі — заспокійливіше: "Тепер радіаційну обстановку на електростанції і прилеглій місцевості стабілізовано, потерпілим надається необхідна медична допомога.
Жителі селища АЕС і трьох сусідніх населених пунктів евакуйовано".
А тим часом з 29 квітня вітер повернув у бік Києва...
1 травня телебачення підкреслено демонструвало яскраві колони демонстрантів у Києві. На трибунах багато дітей. І це в той час, коли радіаційний стан у місті почав погіршуватись! Знову ж таки, боючись паніки та кривотлумачень, керівництво міста приховувало інформацію про небезпеку.
Тільки 6 травня голова урядової комісії Б. Щербін дав прес-конференцію. У своєму виступі значно занизив радіаційний фон навколо блоку та Прип'яті. Навіщо? Адже це знов ставило під удар життя і здоров'я людей. У ці травневі дні в Києві почалася паніка в буквальному сенсі цього слова. Довіра до виступів засів масової інформації різко знизилась.
Хто відповідатиме за це все? За те, що 26 квітня прип'ятчани ходили вулицями міста, дітлахи гралися в піску, на майданах, справлялись весілля?..Коли ще вранці директор станції В. Брюханов запропонував евакуювати населення Прип'яті, голова урядової комісії відповів, щоб він не сіяв паніку. А може, треба було б сіяти?! Не було б тоді опромінених людей. Не хворіли б діти на невідомі хвороби…Що ж краще – мовчання і смерть, чи паніка і життя? Чорнобиль дав недвозначну відповідь на це запитання.
Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (внаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусія: постраждала п’ята частина сільськогосподарських територій, а сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитовидної залози. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає більше 4 000 км.
Зараз вважається, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитовидної залози та лейкемія. Окрім того, говорять про збільшення кількості випадків вроджених патологій у дітей, а також про підвищення рівня дитячої смертності на забруднених територіях, хоча конкретних статистичних підтверджень цьому немає. Йшлося також про частішання випадків народження дітей із синдромом Дауна. В Білорусії пік захворювання припав саме на 1987 рік, але це ще не доводить конкретний зв’язок "епідемії" з аварією.
В 1995 Україна пообіцяла Євросоюзу та великій сімці закрити станцію до 2000 року. Причиною занепокоєння стали дві великі пожежі в 1991 та 1996 роках.
Останнім часом все частіше лунають пропозиції щодо раціонального використання більш-менш безпечних територій, наприклад, створення Поліського біосферного заповідника. На даний момент в зоні відчуження живе близько 400 видів тварин, птахів та риб. 60 з них – занесені до червоної книги України. Те ж з флорою: з 1 200 видів, знайдених на території зони, 20 – рідкісні. Науковці радіють відновленню популяції унікальних для наших територій бурих ведмедів, а також лосів, вовків, рисей, оленів і, як не дивно, коней Пржевальського, завезених сюди ще в 90-их. Тут почали з’являтись рідкісні чорні лелеки та нетипові для цих країв єнотовидні собаки.
Чорнобильські тварини нічим не відрізняються від звичайних, хіба що менш полохливі, бо їм не доводилось зустрічатися з людиною. Розповіді про аномалії і мутантів – перебільшення, кажуть місцеві мешканці. Єдине, що можна назвати правдою, це істоти, чий розмір перевищує звичний. Тут можна зустріти, двохметрових щук та 1,5 метрових сомів. Було декілька випадків наявності вроджених дефектів у свійських тварин. Хоча генетичні наслідки катастрофи потребують ще додаткового вивчення.
Окрім того, періодично розглядається питання про можливість скорочення зони відчуження. Згідно із затвердженою верховною радою програмою, ЧАЕС повинна бути повністю ліквідована до 2065 року: паливо буде вилучене та переміщене до довгострокових сховищ, відбудеться консервація реакторів, а коли рівень радіоактивності знизиться, їх демонтують, а територію очистять.

Що далі…
Хоча наслідки Фукусіми не такі важкі як Чорнобиля, її вплив на суспільство буде значно сильнішим. Адже як можна порівняти тоталітарну державу із застарілим обладнанням та сучасну країну, яка стоїть на чолі всіх передових технологій. І в даному випадку результати були невтішними, а що говорити про менш розвинені держави, які претендують на активні ядерні програми?
Саме вибух в Японії дав новий поштовх антиядерному руху, тож всі екологи відразу взялися до справи. Ситуація дала свої результати: в кількох країнах були заморожені проекти будівництва нових атомних електростанцій, а старі реактори припинили роботу на певний час.
Безперечно питання енергетики в сучасному суспільстві стоїть доволі гостро з усіма дефіцитами та забрудненнями. Але аварії на АЕС – це занепад сільського господарства через непридатність територій, знівечені життя багатьох поколінь, мільйони грошей на знезараження, "саркофаги" та інші необхідні речі.
До того ж, дивно, що питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді. Якщо прихильники атомної енергетики планують і далі будувати АЕС по всьому світу, варто думати не про збільшення потужностей, а перш за все про безпеку: як зробити так, щоби аварії (а вони неодмінно продовжуватимуться) не мали таких катастрофічних наслідків або як запобігти поширенню радіації на далекі відстані.
Насправді використовувати атомну енергетику – це як ходити по лезу ножа. З одного боку, перспективи доволі заманливі, з іншого – один невірний крок і катастрофа неминуче зачепить усе людство.
Не варто забувати, що людина – істота не досконала, і все, створене нею, скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Октябрь 2019 (1)
Сентябрь 2019 (5)
Август 2019 (7)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)

^