Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » На шляху до гетьманства. Павло Скоропадський

На шляху до гетьманства. Павло Скоропадський

Категорія: Видатні історичні постаті

Скоропадський Павло Петрович (1873 – 1945) – визначний український державний і політичний діяч, воєначальник, останній гетьман України (1918 р.).
Походив із старовинного українського козацько-шляхетського роду Скоропадських. Народився Скоропадський у м. Вісбаден (Німеччина). Дитячі роки провів у родинному маєтку у Тростянці, що на Полтавщині. Десятирічний майбутній генерал пройшов домашній курс навчання, а після передчасної смерті батька вступив до Пажеського корпусу в Санкт-Петербурзі. Цей закритий учбовий заклад, доступний лише для дітей вищих кіл аристократії, давав курс знань не тільки за середню школу, але й вищу освіту. Навчання військовій справі та наукам поєднувалось із придворною службою.
Військова кар'єра П. Скоропадського складалася вдало – молодий гвардієць отримував чергові звання. Але настав 1904 рік, а з ним і російсько-японська війна на Далекому Сході. Під час війни П. Скоропадський вирушив на фронт на чолі сотні Читинського козачого полку, а повернувся полковником і флігель-ад'ютантом, нагородженим золотою шаблею за хоробрість (1905 р.). На початку Першої світової війни він був удостоєний Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі отримав чин генерал-лейтенанта і був призначений командиром гвардійської кінної бригади, а згодом 8-го армійського корпусу.
Коли відбулася Лютнева революція 1917 р., він командував 34-м армійським корпусом на Волині. Влітку того ж року розгорнулася українізація військових частин, якої П. Скоропадський не підтримував, побоюючись, що вона негативно вплине на особовий склад армії. Однак, на вимогу уряду та командування, українізував свій корпус і домігся виведення його в тил на переформування. Так 34-й армійський корпус залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримувала наступ більшовицьких військ на Україну.
Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив П. Скоропадського командуючим усіма українськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва, створення якого розпочалося влітку 1917 року.
Безлад, який панував у країні, викликав негативне ставлення до Центральної Ради з боку її союзників — німців та австрійців, котрі сподівалися, що цей уряд забезпечуватиме їх продовольством, а тому й підтримували його. Зростало незадоволення і селянських мас. За обставин, що склалися, громадськість почала схилятися до встановлення сильної влади.
29 квітня 1918 року П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та її Раді Міністрів, тому переворот пройшов без пострілів та крові. Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведено молебень.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.
З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана протягом 1918 р. були створені Українська Академія наук (що існує й донині, першим її президентом став В. Вернадський), засновані два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.
Потребувало вирішення земельне питання. Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати. Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи у селян землю за допомогою збройних загонів гетьмана. Водночас через залежність гетьманської влади від Німеччини та Австро-Угорщини, куди вивозилася величезна кількість українського зерна, м'яса та цукру, відбувалося посилення невдоволення українського населення, представників різних політичних партій діями П. Скоропадського. Врешті-решт, невирішеність аграрного питання, присутність в Україні іноземних військових частин, відсутність власної боєздатної армії, разом з поразкою держав центрального блоку призвели до краху Гетьманату.
Цим скористалися більшовики і за допомогою політичних демаршів та відкритих воєнних дій майже всі національні сили, що сконсолідувалися, примусили П. Скоропадського зректися гетьманства.
Після вступу військ Директорії до Києва Скоропадський деякий час перебував у місті, але невдовзі таємно виїхав до Німеччини. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом поселився у м. Ванзеє біля Берліна. Був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах світу. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. створено Український науковий інститут при Берлінському університеті.
Помер Павло Скоропадський у квітні 1945 року у Баварії, похований у м. Меттен (Баварія).


Література про П. Скоропадського

Будков Д. Міжнародна інформаційна діяльність за часів української держави гетьмана П. Скоропадського / Д. Будков //Пам'ять століть. – 2003. - №2. – С. 64.
Гай-Нижник П. Таємні видатки гетьманату П. Скоропадського /Павло Гай-Нижник //Київська старовина. – 2000. - №4. – С. 44.
Гай-Нижник П. Листопад-грудень 1918: повстання Директорії чи успішна спроба державного перевороту / Павло Гай-Нижник //Київська старовина. – 2008. - №2. – С. 62.
Гай-Нижник П. Маловідомий документ про «Сірожупанну дивизію»/Павло Гай-Нижник //Київська старовина. – 2008. - №1. – С. 105.
Гай-Нижник П. Особиста охорона гетьмана Скоропадського (1918 р) / Павло Гай-Нижник //Київська старовина. – 2012. - №1. – С. 73-84. – Бібліогр: С. 85-86.
Гай-Нижник П. Створення власної адміністрації Гетьмана Павла Скоропадського у 1918 р. / Павло Гай-Нижник //Київська старовина. – 2000. - №1. – С. 80.
Гошуляк І. Українська держава гетьмана П. Скоропадського /І. Гошуляк //Історичний календар. – 2001. – С. 243.
Рум'янцев В.О. Скоропадський Павло Петрович /В.О. Рум'янцев //Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети /За заг. ред. М. І. Панова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 476 с.
Залізний гетьман [Павло Скоропадський] //Шкільна бібліотека. – 2008. – №5. – С. 17.
Екельчик С. Павло Скорпадський //Історія України в особах ХІХ-ХХ ст./С. Екельчик //Історія України в особах ХІХ-ХХ ст. /І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко та ін. – К.: Україна, 1995. – С. 216-222.

Ковальчук М. Гетьман Скоропадський і українське державотворення доби визвольних змагань /М. Ковальчук //Пам'ять століть. – 2002. - № 1. – С. 38.
Ковальчук М. Перша світова війна і українська держава гетьмана Павла Скоропадського 1918 р. / М. Ковальчук //Київська старовина. – 2008. - №2. – С. 30-61.
Культурна політика Павла Скоропадського //Історичний календар. – 2003. – С. 165.
Лозовий В. Аграрна політика уряду П. Скоропадського і селянство / В. Лозовий // Київська старовина. – 2000. - №3. – С. 94.
Павло Петрович Скоропадський /Журавлев Д.В. //Хто є хто в українській історії /Денис Володимирович Журавльов; худож. А. Єрьоміна. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. – 416 с.
Папакін Г. В. Скоропадський Павло Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 614.
Пришубов Е. Останній гетьман: [до 140-річчя від дня народження гетьмана Павла Скоропадського] /Едуард Пришубов //Пенсійний кур'єр. – 2014. - №3. – С. 13.
Реєнт О. Павло Скоропадський / О. Реєнт. — К. : Альтернативи, 2003. — 304 с.
Савченко В. А. Павло Скоропадський / В.А. Савченко. – Харків: ТОВ «ПЕТ», 2013. – 128 с.
Павло Скоропадський (1873-1945) – останній гетьман України, діяльність якого пов'язана з бурзливими подіями епохи громадянської війни. Лев Троцький назвав його українським Бонапартом, генерал Денікін – другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор викорстав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.
Сологуб Н. Українська держава Павла Скоропадського /Наталя Сологуб // Історія в школі. – 2009. - № 1-2. – С. 47-49.
Українська держава гетьмана П. Скоропадського //Чумацький шлях. – 2002. - №4. – С. 2.
Чубукова Т. Історія України першої половини ХХ століття в особах: Скоропадський Павло Петрович (1873-1945) / Тетяна Чубукова//Історія в школі. – 2011. - №4. – С. 23-26.
Яворівський Д. В. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра / Д. Б. Яневський. – Харків6 Прапор, 2012. – 921 с.скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Август 2019 (4)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (10)

^