Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » До 110-річчя від дня народження Василя Барки

До 110-річчя від дня народження Василя Барки

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

[center]Самітник в океані життя

Інформаційне повідомлення
(До 110-річчя від дня народження Василя Барки,
українського письменника і перекладача)[/center]


[/center][center]До 110-річчя від дня народження Василя Барки
[center]



Я щасливий, бо написав твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною
допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому.
В.Барка




Ім’я Василя Барки – видатного українського письменника, який проживав далеко за межами рідної землі (США), для нас, українців, відкрилося лише зі встановленням незалежності. Для звичайного читача в Україні поки що він — лише автор роману, який донедавна вивчався в загальноосвітній середній школі, — «Жовтий князь», про Голодомор 1932—1933 рр. Нині ж із Програми з української літератури його вилучено.
До речі, саме цей твір за життя автора закордонна громадськість двічі висувала на Нобелівську премію. Французька преса, зокрема, високо оцінювала його потужний гуманістичний пафос.
Але вивчення духовних набутків української діаспори вселяють надії на ліквідацію «білих плям» у нашій історії , культурі й літературі. Біографія цього митця – складна , багата неординарними життєвими колізіями, часто досить драматичними. Він з того покоління, якому доводилося розпочинати нову соціалістичну добу, а, отже, якому в буремному вирі кінця 1920-х просто неможливо було застрахуватися від тих чи інших помилок. А якщо таких не було, їх все одно «знаходили», адже репресивно-винищувальна машина набирала дедалі інтенсивніших обертів. Сталінсько-беріївська сокира вже гуляла-витинала під корінь все те, що називалось українським. Василь Барка – постать апокаліптичної доби, типова для української літератури початку – кінця ХХ століття. Він найвиразніший представник творчої інтелігенції нашої діаспори, що пережила тогочасне лихоліття, і не була розстріляна чи замордована в
Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачі частині, повернувся покаліченим з російсько-японської війни. Сім’я постійно бідувала, батько теслював, доглядав з трьома синами чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що виробляли кінське спорядження для армії Будьоного. Очерети переїхали у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївки, куди Василь ходив до трикласної початкової школи. З 1917 року він навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворене на трудову школу.
У 1927 році Василь Барка закінчив Лубенський педтехнікум, працював учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі.
Улюблений предмет хлопця – література, він захоплювався творчістю Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка, Ф.Достоєвського, М.Коцюбинського, В.Стефаника. Вивчав марксизм, але «Красиві» теорії не задовольняли серце.
1928 році через конфлікт з місцевими партійними керівниками В.Барка поспішно виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар, де вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет.
У 1930 р. у у Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи»: «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово-ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Поета змушують прилюдно каятись на зборах РАППу (Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої він входив).
Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», на «виробничі сюжети». Поезії цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де автор був у «творчому відрядженні». У літку 1932 року Василь Костянтинович одружується з черкешенкою – вчителькою, яка згодом поміняла педагогіку на театральне мистецтво. Від цього шлюбу народився син Юрій.
Писати на замовлення поет більше не може, тому обирає «добровільну поетичну німоту», хоча продовжує творити: «для себе». На жаль, всі ці твори загинули під час війни. Почувши про вільний конкурс до аспірантури, Барка подає документи і стає аспірантом українського відділення Московського педагогічного інституту. Одночасно поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. І там пильні ідеологічні наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції (використав твори митців релігійної тематики), за що Барка навіть було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі. Барка — науковець читає курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, працює над кандидатською дисертацією про стиль «Божественної комедії» Данте.
У 1940 р. він успішно захистив дисертацію у Москві. Після цього читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету.
У 1941 р. Василь Барка пішов добровольцем у «народне ополчення», хоча мав можливість бути звільненим за станом здоров’я.
Підчас одного з наступів німців у 1942р. був тяжко поранений. Виходили його, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам; а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився живий після бою з німцями — «зрадники Батьківщини». В.Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з «режимом». Видужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».
У 1943р. було оголошено мобілізацію всіх чоловіків на роботи в Німеччині. Війна назавжди розлучає В.Барку з рідними. У важкому зимовому переході поет писав вірші, більшість з яких загубилися. Цього ж року він обрав собі псевдонімі, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібне»). Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою сім’ю від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Працював коректором у видавництві «Голос».
У 1945 р, після розгрому Берліна разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ділі» (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Розпочав перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953р.
У 1946р. у Німеччині вийшла збірка його поезій «Апостоли», у 1947р. з’явилась збірка «Білий світ».
Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало. У 1950 р. з офіційного дозволу В.Барка переїхав до Америки, там працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода».
Поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958—1959 роках.
Протягом 1958—1961 pp. В.Барка працював над романом «Жовтий князь», він був опублікований 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968р.; 1981р. вийшов у перекладі французькою; і тільки 1991 р. з’явився в Україні).
У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»).
Протягом 1969—1988 років письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). В цей час вийшла епічна поема «Судний степ», 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981) Титульним твором письменника є поема «Кавказ» - поетичний твір обсягом 770 сторінок. Цю книжку автор писав усе своє життя. Навіть у 2003-му, перед смертю.
Безперечно, творчість Василя Барки належить до елітної культури. Її варто осягати поступово, невеликими дозами, як читається, наприклад, Біблія, як приймаються хворими дорогі, але дуже якісні ліки... Вона ніколи не буде читатися «широким загалом», та це й не потрібно. Досить того, що світло від неї неодмінно розливатиметься в нашій свідомості й довкола, непомітно зцілюючи душі.
Цю особливу місію покликана виконувати саме Барчина поезія як серцевина його творчого доробку, хоча варто наголосити на цілісності його духовного світу, хоч і трансформується він через різні жанри, проявляючись у кожному інакше.
Унікальність Василя Барки в тому, що це людина, яка заради місії митця відмовилася від самої себе. Тому саме в його поезії можна знайти те, що зараз найбільше потребує наше суспільство, нація.
У доробку Василя Костянтиновича чільне місце займають художні полотна. Серед них – пейзажі Глен Сплею та інших місць, виконані у 60-70-х роках, малюнки, етюди. Його малярська манера цікава, базується на імпресіоністичному сприйнятті й відображення природи. Він тонко вловлює зміни освітлення, рух повітря і кольори лісу в різні пори року.
Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій , що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку «Верховина». Серед цієї гірської природи прожив 32 роки. Там написав більшість своїх творів.
Помер Василь Барка на 95-му році життя у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003р. Похований у Бавнд-Бруку.





Шукайте інформацію на Інтернет-сайтах


• dovidka.biz.ua/vasil-barka-biografiya-skorocheno/
• www.ukrlitzno.com.ua/vasil-barka-zhittyevij-ta-tvorchij-shly.
• md-eksperiment.org/post/20170311-biografiya-vasilya-barki
• https://www.ukrtvory.com.ua/barka_biography.htm
• kolo.news/category/suspilstvo/2329
• www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=31
• www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=11841
• holos.fm/page/golodomor-ne-zlamav-vasil-barka
• https://day.kyiv.ua/uk/article/.../samitnik-v-okeani-zhittyaскачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Декабрь 2018 (8)
Ноябрь 2018 (5)
Октябрь 2018 (6)
Сентябрь 2018 (3)
Август 2018 (2)
Июль 2018 (4)

^