Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ ( до 140-річчя від дня народження Олександра Олеся)

ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ ( до 140-річчя від дня народження Олександра Олеся)

Категорія: ---

ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ
(Літературний портрет до 140-річчя від дня народження
Олександра Олеся)

Олександр Іванович Кандиба назавжди увійшов в історію українського письменства як видатний поет-символіст і талановитий драматург. Для публікації творів використовував псевдонім Олександр Олесь. Його творча спадщина надзвичайно багата — тут і поезія, і драматичні твори, і проза, і публіцистика, і літературно-критичні статті. Багато перекладав твори світової класики, бо добре знав російську, білоруську, польську, сербську, болгарську, німецьку, англійську, арабську мови.
Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї
По батьківський лінії його рід походив з чумаків, по материнській — з кріпаків. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра залишилась сама з трьома дітьми. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років, вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова.
Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працює в херсонських степах.
1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті , паралельно працює на Дарницькій скотобійні.
Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіянтами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від «Драматичних етюдів» послідовно використовує позначення «Кн.» плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки.
У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся.
За 1907–1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась» (1907). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 р. виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань. книжка «Драматичні етюди» (Кн. IV, 1914).
1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..» (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком «Поезії. Кн. ІІ»). 1911-го — третя збірка «Книжка третя».
Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято в с. Криворівня, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися з гір у долину. «Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу, щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвів нагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття… Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову і старосвітські звичаї, повні краси». Зустріч з Гуцульщиною знайшла втілення у поемі «На зелених горах» (1915): в ній «країна див» асоціюється з вільним духом українського народу. Тоді ж, 1912 року, О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього «надзвичайно файне враження»), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським.
У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов’язану із зображенням морських пейзажів. Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В «Юнацькій пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім’ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:
Земля розступилась! І з праведних трун
Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
І з Волі знімають кайдани міцні,
І слізьми співають щасливі пісні.
У 1917 р Олександр Олесь видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917», наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності. Ліричний герой віршів циклі схвильований бурхливими подіями будівництва української державності, йому аж не віриться, що над поневоленим упродовж довгих віків краєм засяяло сонце свободи.
Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
(«В вигнанні дні течуть, як сльози»)
Поет хоче відвести душу в сивій давнині, він багато пише про міжусобиці княжої доби, які призвели до занепаду Київську Русь. Певне, ця тема була навіяна кривавою громадянською війною в Україні (так з’являється збірка «Минуле України в піснях», видана 1930 р. у Львові).
Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 р. в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми «Земля обітована».
Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехо-Словаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета. 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам’ятник Олександру Олесю.
У січні 2017 року прах Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби було перепоховано на Лук'янівському цвинтарі у Києві - на спеціально виділеній алеї для перепоховань видатних українців.
"Дивлюсь на пройдену дорогу,
І гнів, і жаль мене пече...
Але у нашу перемогу
Усе ж я вірю гаряче...
Як завтра день угледять люде,
Як зійде сонце золоте,
Так Україна жити буде,
Так наша мрія процвіте."
(Олександр Олесь. «Чужиною»)
ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ ( до 140-річчя від дня народження  Олександра Олеся)


Рекомендована література


Вертіль О. Удома земля буде пухом: [перепоховання О. Олеся]/О. Вертіль //Урядовий кур’єр. – 2017. – 21 січ. – С. 5.
Головко О. З журбою радість обнялась: [Олександра Олеся перепоховали в День пам'яті загиблих під Крутами] /О. Головко //Урядовий кур’єр. – 2017. – 31 січ. – С. 2.
Головко О. Наш поет має бути з нами: [перевезення останків Олександра Олеся до Києва] /О. Головко. //Урядовий кур’єр. – 2017. – 4 січ. – С. 3.
Ємець А. Класики дитячої літератури: Олександр Олесь /Альона Ємець //Зростаємо разом. – 2010. - №9. – С. 30-33.
Єфремова В. Перепоховання генія: [перепоховання праху українського письменника Олександра Олеся] /В. Єфремова //Культура і життя. – 2017. – 10 лют. – С. 3.
Кот С.І. Олесь Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 581.
Кривда М. Олександра Олеся чекають на Батьківщині:[перепоховання поета] /М. Кривда. – 2017. – 5 січ. – С. 17.
Лисенко Н. «Для мене довгих літ нема, але пісень…пісень без краю» /Н. Лисенко //Київська старовина. – 1999. - №6. – С. 103-107.
Лисенко Н. Емігрантські ювілеї О. Олеся /Н. Лисенко //Слово і час. – 2009. - №1. – С. 16-24.
Павлів І. Вивчаємо творчість Олександра Олеся. 5 клас /Ірина Павлів //Дивослово. - №1. – С. 9-13.
Павлів О. Олександр Олесь. Предсмертне листування /О. Павлів //Слово Просвіти. – 2017. – 9-13 лют. – С. 9.
Сорока Ю. В пам'ять: [фоторепортаж перепоховання Олександра Олеся та Віри Кандиби]/Ю. Сорока //Українська культура. – 2017. - №1. – С. 6-7.
Чуб Д. Поетична творчість як фактор піднесення етнічної
свідомості: [поезія Олександра Олеся та нац. відродження України] / Д. Чуб //Народна творчість та етнографія. – 1997. - №5-6. – С. 45-51.
Якименко Л. Зігріті поезією: [Надія Суровцева про Олександра Олеся] /Л. Якименко //Дивослово. – 2012. - № 10. – С. 46-49.

скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Декабрь 2018 (8)
Ноябрь 2018 (5)
Октябрь 2018 (6)
Сентябрь 2018 (3)
Август 2018 (2)
Июль 2018 (4)

^