Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » 110 років від дня народження Степана Бандери

110 років від дня народження Степана Бандери

Категорія: Видатні історичні постаті: ювілеї та дати

Зі слів самого С. Бандери в ті роки, "пережив хвилюючі події відродження і будови української держави".
В 1919 році Степан вступає до Стрийської гімназії де бере активну участь у пластунських організаціях та учнівських гуртках спротиву польській владі, що діяли під егідою УВО (Українська Військова Організація — нелегальна військова революційно-політична формація на чолі з Євгеном Коновальцем).
У 1929 році він стає активним членом ОУН (Організація Українських Націоналістів) де успішно займається нелегальною агітацією революційно-визвольної боротьби, ціль якої — встановлення незалежної української держави. І вже у 1931 році Степан керує усією пропагандою ОУН у Західній Україні.
Основною принциповою ціллю ОУН, як і інших націонал-патріотичних організацій того часу, була повна незалежність України від будь-яких загарбників.
У 1933 році Бандера піднімається до крайового провідника та під його керівництвом відбувається низка каральних заходів проти польської окупаційної адміністрації. Зокрема, 16 червня 1934 року, здійсьнюється вбивство одіозного міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, який прославився кривавими акціями терору проти українців. Пєрацький був автором та безпосереднім керівником плану "на зніщенє Русі", ціль якого — умиротворення жителів Західної України.
За день до вбивства Бандеру арештовують, і, 13 січня 1936 року, після довгого слідства та судової тяганини, йому та двом його соратникам виносять смертний вирок, який згодом був замінений довічним ув'язненням.
У 1939 році, після захоплення Польщі, Степана з в'язниці визволяють німці. І саме з цього моменту біографії нашого героя починається неоднозначне та суперечливе трактування його ролі в українській та світовій історії. Одні історики та політичні діячі доводять його героїчний патріотизм та величезну позитивну роль в утвердженні української державності, інші — колабораціонізм та злочини проти власного народу.
Одразу після виходу на волю, у вересні 1939 року, він очолює революційний провід ОУН та одразу ж веде переговори з військовим керівництвом гітлерівської Німеччини про спільну боротьбу проти російсько-більшовицьких окупантів, які, на той момент, згідно таємного Пакту Молотова-Ріббентропа, окупували західноукраїнські землі. Основною ціллю Бандери при співпраці з німцями було створення незалежної української держави.
Використавши протиріччя всередині гітлерівської адміністрації створюється північний український легіон "Нахтігаль", командир Роман Шухевич, та південний "Роланд". Ці військові утворення, за задумом ОУН, повинні були стати основою української армії після проголошення незалежності. З початку війни вони офіційно не входили до складу німецької армії, мали відмінну форму, носили тризуб та йшли в бій під синьо-жовтим прапором.
22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина, порушивши умови Пакту Молотова–Ріббентропа, нападає на Радянський Союз. А вже 30 червня 1941 року, легіон "Нахтігаль", на чолі з Романом Шухевичем, входить до Львова, захоплює стратегічні об'єкти міста, і в той же день відбувається проголошення Акту відновлення Української державності. Голові Національних Зборів Ярославу Стецьку було доручено організувати українські владні структури.
На такі дії українських незалежників німецька влада відповіла, спочатку, ультиматумом негайно скасувати Акт, а коли вони відмовилися виконати умови гітлерівців, проти них був застосований масовий терор. Сотні учасників так званої "Бандерівської диверсії" були арештовані та кинуті у тюрми. Така сама доля спіткала і Степана Бандеру, його заарештували у Кракові. Двох його братів Василя та Олексу було на смерть замордовано у польському концтаборі Auschwitz. Обидва українські легіони "Нахтігаль" та "Роланд", після відмови підкорятися німцям, були розформовані та роззброєні. Але, незважаючи на це, саме вояки цих підрозділів пізніше стануть ядром УПА (Української Повстанської Армії).
Через несприятливий хід війни, німці, в грудні 1944 року випускають Степана з під варти та починають переговори про спільні дії проти більшовиків. Основними вимогами Бандери залишалися визнання Німеччиною Акту відновлення Української державності, та можливість створення незалежної української армії. Але дані цілі не були реалізовані, оскільки радянські війська невдовзі захопили Західну Україну, а 7 травня 1945 року гітлерівська Німеччина підписала Акт про капітуляцію.
Подальша боротьба за незалежність розгорнулася на теренах Західної та Великої України вже проти радянської окупаційної влади, та активно продовжувалася до 1955 року . Керував антирадянським спротивом Бандера з-за кордону.
15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степан Бандера був убитий. Як пізніше встановлять німецькі слідчі, вбивство скоїв агент КГБ українського походження Богдан Сташинський, вистріливши йому в обличчя розчином ціаністого калію.
Для тих, хто хоче більше дізнатися про життєвий шлях Степана Бандери пропонуємо список літератури, яка є в фондах Києво-Святошинської центральної районної бібліотеки для дорослих.

Інформаційний список літератури:
Андрусяк М. Згинути, а не зрадити: [фрагмент документально-художньої повісті «Дух і кров] /Михайло Андрусяк //Березіль. – 2017. - № 4-6. – С. 57-85.
Бандера Степан Андрійович // Енциклопедія сучасної України. — К., 2003. — Т. 2. — C. 191—192.
Бандера Степан Андрійович //Музейний провулок. – 2008. - №3.
Бандера Степан Андрійович //Провідники духовності в Україні: Довідник /За ред.. І. Ф. Кураса. – К.: Вища шк., 2003. – 783 с. – С. 11-13.
Гордасевич Г. Замах на незалежність /Галина Гордасевич //Військо України. – 2009. - № 10. – С. 31-33.
Грицак Я. Бандера /Грицак Я. Життя, смерть та інші неприємності: статті та есеї /Ярослав Грицак. – 3-тє вид. доп. – К.: Грані-Т, 2011. – С. 98-109.
Кузьмінець О. Степан Бандера /О. Кузьмінець //Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. /І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко //К.: Україна, 1995. – 479 с. – С. 329-335.
Мандзюк Д. Степан Бандера /підготував Денис Мандзюк //Країна. – 2018. – 27 груд. – С. 37.
Мельник Г. Степан Бандера /Григор Мельник //Дзвін. – 2009. - №1. – С. 92-98.
Останні дні і ночі отця Бандери //Сучасність. – 2000. - №9. – С. 109-117.
Остапенко П.В. Степан Бандера /П.В. Остапенко //Усі видатні постаті історії України. – Х.: ТОРГСІНГ ПЛЮС, 2008. – С. 2148-251.
Пахолко С., Мартин О. Меморіальні музеї Степана Бандери та його родини на Галичині /Степан Пахолко, Ольга Мартин // Пам'ятки України: історія та культура. – 2006. - № 1-2. – С. 14-15.
Посівнич М. Життя, присвячене свободі. До 100-річчя від дня народження Провідника ОУН Степана Бандери / Микола Посівнич //Дзвін. – 2009. - №1. – С. 75-91.
Посівнич М. Степан Бандера /Микола Посівнич. – Х.: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. – 254 с.
Степан Бандера. Хто він? Герой? Зрадник? Символ? Дискусії навколо цієї яскравої та суперечливої особистості не вщухатимуть ще довго. Що ж робить цього не дуже високого і зовсім не кремезного чоловіка символом, прапором, ім'ям? Чому з одних трибун його називають ворогом, а з інших – Проповідником і героєм? Щоб зрозуміти це, варто почати з подолання стереотипів, які утвердилися в суспільстві. Базуючись на архівних документах, цікавих і невідомих широкому загалу матеріалах, автор розповідає про життєпис лідера ОУН без штучно створених міфів: які політичні погляди він мав, якими ідеалами керувався і, зрештою, якою він був людиною.
Прапор національно-визвольної боротьби : До 100-річчя від дня народження С. А. Бандери (1909—1959) / автор-уклад. В. К. Водяник // Календар знаменних і пам’ятних дат. — К., 2009. — № 1. — С. 19—25. — Бібліогр.: с. 25.
Скуратівський В. Рік сподвижника нації /Василь Скуратівський //Берегиня. – 1999. - №1. – С. 3-6.
Скуратівський В. Своє життя віддав інтересам і добробуту нації / В. Скуратівський // Берегиня. — 2004. — № 3. — С. 4—7.
Стасюк О. Й. Бандера Степан Андрійович / О. Й. Стасюк // Енциклопедія історії України. — К., 2003. — Т. 1. — С. 177.
Стасюк О. Й. Бандера Степан Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 177.
Страсті за Бандерою: статті та есеї /упоряд.: Т.С. Амар, І. Балинський, Я. Грицак. – 2-ге вид., б. зм. – К.: Грані-Т, 2011. – 400 с. – (Серія De profundis).
Жодна фігура в українській історії так глибоко й так безкомпромісно не розділяє сучасну Україну, як Степан Бандера. Ба більше: жодна українська історична постать не викликає такої бурі почуттів у найближчих сусідів України – Польщі, Росії та, меншою мірою, Ізраїлю й Німеччини; а також у тих країнах, де є чисельна українська діаспора, - у Канаді й США.
У цій книжці зібрані матеріали трьох фахових дискусій про феномен Бандери, які в останні роки провадили українські та іноземні й есеїсти. Важливо те, що упорядники не надавали тут переваги жодному з численних поглядів на місце й роль провідника ОУН в українській та європейській історії, а всі матеріали дискусій подали максимально повно. Тож яка позиція кому буде ближча – вирішувати самому читачеві.скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Январь 2019 (4)
Декабрь 2018 (9)
Ноябрь 2018 (5)
Октябрь 2018 (7)
Сентябрь 2018 (3)
Август 2018 (2)

^