Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» » Бунтарське серце Симона Петлюри

Бунтарське серце Симона Петлюри

Категорія: Видатні історичні постаті

Був одним з провідних функціонерів української національно-демократичної революції: з березня 1917 р. – член Української Центральної Ради, з травня – голова Українського Армійського Генерального Комітету, з червня – генеральний секретар армійських справ.
На початку грудня 1917 р., не погоджуючись із курсом на замирення з Німеччиною (за іншою версією – протестуючи проти пробільшовіцької орієнтації керівники уряду В. Винниченка), пішов у відставку.
У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і енергійно взяв участь у пригніченні більшовицького повстання в Києві.
Під час Гетьманату був призначений керівником в Київське губернське земство і Всеукраїнський альянс земств, організував упорядкування могили Шевченка і Чернечої гірці у Каневі. За антигетьманський маніфест Всеукраїнського союзу земств на початку липня був заарештований.
У період повстання проти гетьманського режиму на початку листопада 1918 грам. звільнений з в’язниці і обраний до складу Директорії УНР.
З листопада 1918 грам. – Керівний Отаман Армії Української Етнічній Республіки.
На початку лютого 1919 грам. вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР, отримавши фактично диктаторські можливості.
На чолі об’єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 грам. брав Київ.
5 грудня 1919 поїхав у Варшаву для організації військово-політичного союзу із Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативою український і польський уряди поставили свій підпис у на початку квітня 1920 р. Варшавський домовленість.
Працюючи над істотою української армії, Петлюра зустрічав протидію будь-яких членів УЦР – дуже пацифістську угоду зайняв Винниченко (в тому числі і в тих випадках, коли було цілком ясним, власне виключно воно здатне виручити Республіку). Ймовірність формувати особисте військо Петлюра отримав в перших числах 1919 року, як скоро більша частина глав УНР почали втікати в іншу державу. Хоча шанси були набагато менше, ніж в 1917 році; Петлюра очолив практично малосилих уряд.
З листопада 1920 грам. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі (Тарнув, Ченстохова, Варшава).
31 грудня 1923 поїхав до Австрії, а потім – Угорщини, Швейцарії.
На початку жовтня 1924 грам. оселився в Парижі, де організував газета тижневика «Тризуб» і продовжував дотримуватися прямі обов’язки голови Директорії УНР і Основного Отамана УНР.
Що ж до нарікань Петлюри в єврейських погромах на Україну, треба зазначити, власне, будучи Основним Ватажком військ та головою Директорії УНР, Петлюра всіляко протидіяв погромам – їх чинили в основному зграї під начальством отаманів і так званих «засновників» і деморалізовані частки більшовицьких військ. В УНР було засновано Міністерство єврейських справ, кілька разів сприймалися документи, які зобов’язалися перешкодити розпалюванню міжетнічної ворожнечі. Розумно, власне законна влада пробувала навести порядок на власній землі (1919 року було видано закон, який поверталися смертну кару – були організовані військово-польові суди), а більшовицькі ватажки і агітатори підбурювали хвилювання і різанину, щоб у наступні дні прийти у вигляді «месії ».
Вбито 25 травня 1926 анархiстом Ш Шварцбардом, який нібито помстився за членів сім’ї, убитих в період єврейських погромів (більшість дослідників вважають, власне він був агентом НКВС, а помста вважається тільки приводом). Крім усього цього, збереглася низка документів, підписаних Петлюрою і націлених проти тих, хто чинив погроми.
Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.





Шукайте інформацію на Інтернет-сайтах:
 http://petlura.poltava.ua/2011/07/03/biohrafiya-symona-petlyury/
 https://dovidka.biz.ua/simon-petlyura-biografiya-skorocheno/
 http://history.org.ua/?termin=Petliura_S
 https://www.peoples.ru/state/criminal/terrorist/petlura/
 http://heroes.profi-forex.org/ua/petljura-simon-vasilevich


Література
Бохан О. Видатна постать української історії / О. Бохан // Дати і події, 2019, перше півріччя: календар знаменних дат. – К., 2018. – № 1. – С. 80-84.
Власенко С. Непримиримий борець за Українську державу / С. Власенко // Голос України. – 2014. – 22 трав. – С. 20-21.
Гольденберг Я. Українська революція: доба директорії / Я. Гольденберг // Історія України. – 2011. – № 13-14. – [Спецвипуск]
Данилець О. Петлюрівські місця Полтави /Олександр Данилець //Урядовий кур’єр. – 2019. – 22 трав. – С. 5.
Іванис В. Симон Петлюра – Президент України/Василь Іванис.-К.:наукова думка,1993.-271 с.
Кульчицький С. Чи був шанс виграти? / С. Кульчицький // Український тиждень. – 2018. – № 9-10. – С. 50-52.
Литвин С. Симон Петлюра у боротьбі за Самостійну Україну / С. Литвин. – Київ : Смолоскип, 2018. – 680 с.
Мельничук Г. «Український Гарібальді» Симон Петлюра/Георгій Мельничук//1000 незабутніх імен України.-К.: Школа,2005.-С.46-49
Мовчан П. Хто він / П. Мовчан // Слово Просвіти. – 2016. – 17-23 листоп. – С. 6-7.
Наєнко М. «Справжній державний муж» / М. Наєнко // Літературна Україна. – 2018. – 29 листоп. – С. 20.
Неїжмак В. Закодовані стежки Петлюри /Василь Неїжмак //голос України. – 2019. – 22 трав. – С. 9.
Петлюра С.В. Вибрані твори та документи/Уклад. Л.В.Голота.-К.:Фірма «Довіра»,1994.-271 с.
Петлюра С.В. Статті/Упоряд. та авт.. передм. О.Климчук.-К.:Дніпро,1993.-341 с.
Петлюра Симон Статті, листи, документи.-Т.ІІІ. /Упоряд. В.Сергійчук.-К.:Видавництво імені Олени Теліги,1999.-616 с.
Плав’юк М.
Символ національної революції / М. Плав’юк // Історичний календар. – К., 2001. – С. 223-225.
Сергійчук В.І. Симон Петлюра/В.І.Сергійчук.-К.:Україна,2004.-448с.:іл.(Українські державники)
Сорока Ю. Остання воля Симона Петлюри: (25.05.1926 – день скорботи і пам’яті, 90 років тому вбили Симона Петлюру) / Ю. Сорока // Українська культура. – 2016. – № 3-4. – С. 8-11.скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Август 2019 (4)
Июль 2019 (2)
Июнь 2019 (13)
Май 2019 (13)
Апрель 2019 (8)
Март 2019 (10)

^