Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України
» «Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

«Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

Категорія: ---

Батько, урядовець УНР, разом зі старшим сином у 1920 році опинилися в еміграції в Чехословаччині. Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині, де на той час ректором Української господарської академії був її чоловік. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним — з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця.
З вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі — ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре — і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів.
У 1937 році, виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловлює своє захоплення фашистськими рухами у Європі: «Любити свою справу понад усе, дивитися на неї як на саме життя, віддаватися їй з радістю — цю велику правду зрозуміли добре нації, що ростуть і міцніють на наших очах,— Італія і Німеччина. „Сила через радість“ — так зветься одна з розривкових юнацьких організацій нової Німеччини. Та власне „радісна сила“, яка джерелом б’є від неї, залишає незатерте враження на чужинцях.»
Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: «трагічний» Київ чекав її — і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності.
У грудні 1939 року в Кракові Олена Теліга запізналася з Олегом Ольжичем (Кандибою): тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі. 22 жовтня 1941 р. на автомашині через Святошин та Брест-Литовське шосе вона мчить Києвом і щемить її серце поблизу КПІ і тих місць, які вона колись залишила.
Повернення до Києва
У Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією «Українського слова»Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно-Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври».
В останньому листі з міста Києва вона напише: «…Ми йшли вчора ввечері коло засніженого університету, самі білі і замерзли так, що устами не можна було поворухнути, з холодного приміщення Спілки до холодного дому… Але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна».
Зі слів очевидців дізнаємося, що жила О. Теліга в Києві «в якомусь провулку, в старому двоповерховому будинку, її помешкання було на першому поверсі. Вікна з усіх кімнат виходили на подвір’я. Господинею була похилого віку бабуся… На двох стінах — суцільні картини, портрети й ікони. Дуже багато словників — українських, російських, чеських…»
У київський період серед найближчих співробітників О. Ольжича та О. Теліги були Іван Рогач, Орест і Анна Чемеринські, Іван Кошик, Михайло Теліга.
Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. 7 лютого 1942 р. почалися арешти. Друзі її попереджали, що ґестапо готує засідку на вул. Трьохсвятительській, де розміщувалася Спілка; проте знала, на що йде, тікати не збиралася. У приватній розмові з М. Михалевичем уперто підкреслила: «Ще раз із Києва на еміграцію не поїду! Не можу…»
Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею.
В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки, з якою вона обмовилася кількома фразами. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».
За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
Поетична спадщина Олени Теліги кількісно невелика, відомо всього 38 віршів. Але за змістом вона має неперевершену вартість. У ній прозвучав її неповторний голос, притаманна її творчості особливість, яку літературознавці визначили як «пасіонарність любовної лірики» У вірші «Мужчинам» звучить передчуття бою, в який жінки зберуть своїх чоловіків. Їхня місія — дарувати чоловікам свою ніжність, віру в їхню міць і цим підтримувати бойовий дух. Братися за спис — не жіноча справа. Але коли треба буде для здобуття перемоги, жінка стане поряд з чоловіком і піде з ним до кінця. Лірична героїня її «Вечірньої пісні» готова перебрати у свої долоні, на свої коліна всі тягарі, які пригнічують душу коханого, своєю ніжністю розтопити його тривоги і цю ніжність передати як найміцнішу зброю для майбутньої боротьби. Особливістю лірики Олени Теліги є також її здатність передбачення. У вірші «Поворот» вона передбачила навіть у деталях поворот на рідну землю, а у вірші «Лист» передбачила свій трагічний кінець: «Гарячу смерть — не зимне умирання», про які просила Бога, і бачила в поетичній уяві, що коли прийде вона «На наш похмурий і прекрасний берег», її «життя хитнеться й відпливе — Мов корабель у заграві пожежі».

Твори Олени Теліги:
Дороговказ : поезії О. Теліги та О. Ольжича. – Київ : Фундація ім. О. ольжича ; Видавництво ім. О. Теліги, 1994. – 48 с. : фотогр.
Теліга О. Вибрані твори / Олена Теліга; упор. О. Зінкевич; передм. Р. Семківа; вступ. ст. Є. Сверстюка. – К. : Смолоскип, 2014. – 534 с.
Видавництво “Смолоскип” презентує третє, доповнене видання вибраних творів Олени Теліги – політичної діячки і поетеси, розстріляної фашистами в 1942 році в Бабиному Яру. До збірки увійшли всі її відомі поетичні, центральні публіцистичні твори та добірка листів. Книжку доповнює важлива стаття про життя і творчість Теліги, яку написав її побратим – Олег Штуль-Жданович, а також – численні спогади інших соратників поетки, підбірка літературно-критичних статей, присвячених її творчості (як сучасників Олени Теліги, так і теперішніх авторів), анотований покажчик імен і вибіркова бібліографія. Збірка призначена для студентів, викладачів, широкого кола зацікавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.
Теліга О. Збірник / Олена Теліга. – Детройт [та ін.] : вид. Українського золотого хреста в ЗСА, 1977. – 473 с.
Олені Телізі – символу невмирущості української нації присвячений даний збірник. Збірник складається з п’яти розділів: один з них „Поезії”- ввійшли 36 віршів О. Теліги; в „Прозі й публіцистиці” подано літературно-публіцистичні статті поетеси; детальний біографічний нарис про життя і творчість Теліги О. Ждановича – в однойменному розділі. Спогади про Олену Телігу сучасників, зокрема БачинськоїДонцової, Ю. Бабія, С. Гординського, С. Кушніренка, С. Литвиненка, З. Плітас та інших наведено в збірнику. Літературно-критичні матеріали, що аналізують творчість поетеси, вміщено в останньому розділі. У збірник включено численні фотографії родини Шовгенів та Теліг.

Література про Олену Телігу:
Багряна А. Анна багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько: оповідання / Анна Багряна. К. : ТОВ Фірма «Антологія», 2016. – 96 с. : іл.
Донцов Д. Поетка вогняних меж : Олена Теліга / Дмитро Донцов. – Торонто : Гомін України, 1953. – 96 с.
„Цим твором, присвяченім Поетці вогненних меж, хочу дати вираз почуттю глибокою відданості й подиву для Поетки наддніпрянської України”, - писав у цьому виданні Дмитро Донцов. „Такою Поеткою з Божої ласки була Олена Теліга. Оригінальна в образах та ідеях, цілісна як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів ... – вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії позбавленої всього вульгарного, простацького”. Видання присвячене дослідженню творчості Олени Теліги.
Жулинський М. Олена Теліга (1907-1942) / Жулинський Микола. // Микола Жулинський. Слово і доля. – К., 2006. – С. 571-581.
„Коли ми, поети, - казала Олена Теліга, - пишемо про відвагу, твердість, шляхетність, посвяту й цими творами закалюємо та шлемо на небезпеку інших, як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія – виплив душі” – ці слова характеризують всю Олену, зміст її життя. Про творчість поетеси, про її однодумців-патріотів України, про боротьбу за незалежність йдеться в статті відомого українського літературознавця М. Жулинського. 55. Миронець Н. Олена Теліга /
Жулинський М. Олена Теліга. Духовна велич героїчного чину / Микола Жулинський // Микола Жулинський. Українська література. Творці і твори. – К., 2011. – С. 651-669.
Ковалів Ю. Олена Теліга / Юрій Ковалів // Слово і Час. – 2018. - № ?. – С. 80-84.
Логвиненко О. Душа на сторожі / Олена Логвиненко // Київ. – 2007. - № 3. – С. 179-182.
Миронець Н. Олена Теліга / Надія Миронець // Українки в історії. – К., 2004. – С. 196-202.
„Народилася Олена Теліга (дівоче прізвище - Шовгенова) 21 липня 1906 р. в Іллінському під Москвою в родині талановитого інженера-гідротехніка. ... Її мати походила з Поділля зі священницької родини Нальянч-Качковських, що мала білоруське коріння, але була цілком українізованою”. Про становлення Олени Теліги як поетеси, патріотки України пише автор публікації.
Миронець Н. Олена Теліга / Надія Миронець // Іст. календар. 2002. – К., 2002. – С. 96-105.
Миронець Н. Олена Теліга / Надія Миронець // Чумацький шлях. – 2005. - № 6. – С. 10-15.
Ґрунтовна стаття про життя і творчість талановитої поетеси і публіцистки – полум’яної патріотки Олени Теліги присвячена дню її народження. Досліджено творчий шлях поетеси, її участь в революційній боротьбі за самостійну Україну.
Олена Теліга : громадське і духовне покликання жінки : матеріали наукової конференції. – Київ : Вид-во ім.. О. Теліги, 1998. = 107 с. : портр.
Полум'яна патріотка: до 110-річчя від дня народження О. І. Теліги // Календар знаменних і пам’ятних дат. – К., 2016. - № 3. – С. 36-46.
Скуратівський В. Олена Теліга як явище / В. Скуратівський // Дивослово. – 2000. - № 6. – С. 54-55.
Соя Б. Сильні духом: О. Ольжич, О. Теліга – поети і герої / Борис Соя // Дивослово. – 2005. - № 4. – С. 14-20.
«Справжнє життя – це боротьба» : до дня народження Олени Теліги // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 7. – С. 48-49.
Чечко Ю. Берегиня українського духу. Поетеса Олена Теліга / Ю. Чечко // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 7. – С. 13-15.
Шекет Ю. Олена Теліга: живе життя / Юлія Шекет. // Жінка. – 2019. - № 2. – С. 14-15.

«Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»
«Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

скачать dle 10.3фильмы бесплатно

Архів новин

Сентябрь 2021 (5)
Август 2021 (8)
Июль 2021 (3)
Июнь 2021 (7)
Май 2021 (11)
Апрель 2021 (4)

^