Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ ( до 140-річчя від дня народження Олександра Олеся)

Категорія: ---

ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ
(Літературний портрет до 140-річчя від дня народження
Олександра Олеся)

Олександр Іванович Кандиба назавжди увійшов в історію українського письменства як видатний поет-символіст і талановитий драматург. Для публікації творів використовував псевдонім Олександр Олесь. Його творча спадщина надзвичайно багата — тут і поезія, і драматичні твори, і проза, і публіцистика, і літературно-критичні статті. Багато перекладав твори світової класики, бо добре знав російську, білоруську, польську, сербську, болгарську, німецьку, англійську, арабську мови.
Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї
По батьківський лінії його рід походив з чумаків, по материнській — з кріпаків. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Возлі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра залишилась сама з трьома дітьми. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко уже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років, вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова.
Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з’являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працює в херсонських степах.
1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті , паралельно працює на Дарницькій скотобійні.
Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіянтами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від «Драматичних етюдів» послідовно використовує позначення «Кн.» плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки.
У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся.
За 1907–1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась» (1907). Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 р. виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань. книжка «Драматичні етюди» (Кн. IV, 1914).
1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..» (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком «Поезії. Кн. ІІ»). 1911-го — третя збірка «Книжка третя».
Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято в с. Криворівня, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися з гір у долину. «Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу, щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвів нагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття… Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову і старосвітські звичаї, повні краси». Зустріч з Гуцульщиною знайшла втілення у поемі «На зелених горах» (1915): в ній «країна див» асоціюється з вільним духом українського народу. Тоді ж, 1912 року, О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього «надзвичайно файне враження»), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським.
У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов’язану із зображенням морських пейзажів. Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В «Юнацькій пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім’ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:
Земля розступилась! І з праведних трун
Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
І з Волі знімають кайдани міцні,
І слізьми співають щасливі пісні.
У 1917 р Олександр Олесь видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917», наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності. Ліричний герой віршів циклі схвильований бурхливими подіями будівництва української державності, йому аж не віриться, що над поневоленим упродовж довгих віків краєм засяяло сонце свободи.
Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
(«В вигнанні дні течуть, як сльози»)
Поет хоче відвести душу в сивій давнині, він багато пише про міжусобиці княжої доби, які призвели до занепаду Київську Русь. Певне, ця тема була навіяна кривавою громадянською війною в Україні (так з’являється збірка «Минуле України в піснях», видана 1930 р. у Львові).
Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 р. в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми «Земля обітована».
Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехо-Словаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета. 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам’ятник Олександру Олесю.
У січні 2017 року прах Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби було перепоховано на Лук'янівському цвинтарі у Києві - на спеціально виділеній алеї для перепоховань видатних українців.
"Дивлюсь на пройдену дорогу,
І гнів, і жаль мене пече...
Але у нашу перемогу
Усе ж я вірю гаряче...
Як завтра день угледять люде,
Як зійде сонце золоте,
Так Україна жити буде,
Так наша мрія процвіте."
(Олександр Олесь. «Чужиною»)
ПОЕТ З ДУШЕЮ ВОГНЯНОЮ ( до 140-річчя від дня народження  Олександра Олеся)


Рекомендована література


Вертіль О. Удома земля буде пухом: [перепоховання О. Олеся]/О. Вертіль //Урядовий кур’єр. – 2017. – 21 січ. – С. 5.
Головко О. З журбою радість обнялась: [Олександра Олеся перепоховали в День пам'яті загиблих під Крутами] /О. Головко //Урядовий кур’єр. – 2017. – 31 січ. – С. 2.
Головко О. Наш поет має бути з нами: [перевезення останків Олександра Олеся до Києва] /О. Головко. //Урядовий кур’єр. – 2017. – 4 січ. – С. 3.
Ємець А. Класики дитячої літератури: Олександр Олесь /Альона Ємець //Зростаємо разом. – 2010. - №9. – С. 30-33.
Єфремова В. Перепоховання генія: [перепоховання праху українського письменника Олександра Олеся] /В. Єфремова //Культура і життя. – 2017. – 10 лют. – С. 3.
Кот С.І. Олесь Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 581.
Кривда М. Олександра Олеся чекають на Батьківщині:[перепоховання поета] /М. Кривда. – 2017. – 5 січ. – С. 17.
Лисенко Н. «Для мене довгих літ нема, але пісень…пісень без краю» /Н. Лисенко //Київська старовина. – 1999. - №6. – С. 103-107.
Лисенко Н. Емігрантські ювілеї О. Олеся /Н. Лисенко //Слово і час. – 2009. - №1. – С. 16-24.
Павлів І. Вивчаємо творчість Олександра Олеся. 5 клас /Ірина Павлів //Дивослово. - №1. – С. 9-13.
Павлів О. Олександр Олесь. Предсмертне листування /О. Павлів //Слово Просвіти. – 2017. – 9-13 лют. – С. 9.
Сорока Ю. В пам'ять: [фоторепортаж перепоховання Олександра Олеся та Віри Кандиби]/Ю. Сорока //Українська культура. – 2017. - №1. – С. 6-7.
Чуб Д. Поетична творчість як фактор піднесення етнічної
свідомості: [поезія Олександра Олеся та нац. відродження України] / Д. Чуб //Народна творчість та етнографія. – 1997. - №5-6. – С. 45-51.
Якименко Л. Зігріті поезією: [Надія Суровцева про Олександра Олеся] /Л. Якименко //Дивослово. – 2012. - № 10. – С. 46-49.

6 грудня - День Збройних Сил України

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Щороку, 6 грудня, в Україні відзначається День Збройних Сил України. Це свято було запроваджене у 1993 році постановою Верховної Ради, адже саме 6 грудня 1991 року був прийнятий закон "Про Збройні Сили України", що вважається офіційною датою створення армії незалежної України.
6 грудня - День Збройних Сил України

Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у кривавих війнах та конфліктах від Київської Русі і до нашого часу.
На сьогоднішній день Україна створює мобільну, боєздатну армію, яка боронить свою незалежність на Сході України із залученням різних видів озброєння та техніки, допомагає цивільному населенню на окупованих територіях. В цих складних умовах проявилися найкращі риси Збройних Сил України.
На даний момент до складу Збройних сил України входять: Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-Морські сили та Сили спеціальних операції. Останні були створені тільки в 2015 році на тлі російської військової агресії, що триває з весни 2014 року на Донбасі та Криму.
На наших військових покладена священна місія - боронити рідну землю, забезпечувати мирне життя свого народу. Історія Української держави, і її Збройних Сил свідчить про те, що вони з честю виконують її. А народ відповідає на це любов’ю та пошаною.
З нагоди цього свята в Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих розкрито книжково-інформаційну виставку «Величне ім'я - Вітчизни захисник». На виставці представлено матеріали журналу «Військо України» про історії і сьогодення Збройних Сил України.
Викладка літератури «Миттєвості війни в літературі» ознайомить користувачів з художніми творами про події на Сході України.
6 грудня - День Збройних Сил України
6 грудня - День Збройних Сил України
6 грудня - День Збройних Сил України

5 грудня - Міжнародний день волонтера

Категорія: Різне



5 грудня - Міжнародний день волонтера

5 грудня — Міжнародний день волонтера. Це свято відзначається щорічно з 1985 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам відзначати саме цей день, як день добровольця.
1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху в світі. В Україні волонтерство з'явилося на початку 90-х років минулого століття, а офіційно воно визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р., яким також затверджено «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг», передає Ukr.Media.
Волонтери — багатство народів. Волонтерство ґрунтується на добровільності, співчутті, солідарності з потребами та ідеями інших, а також глибокій повазі до всіх людей. Свій вільний час волонтери присвячують суспільних справ, беручи участь у всіляких акціях, програмах соціальної взаємодопомоги, культурного просвітництва тощо. Також цей день можна вважати святом людей, які допомагають персоналу дитячих будинків, будинків престарілих, лікарень швидкої допомоги і т. д. Досить часто волонтери ризикують своїм життям, беручи участь у ліквідації наслідків глобальних катастроф та природних катаклізмів чи інших надзвичайних ситуацій.

СНІД - ДОРОГА В БЕЗОДНЮ (Інформаційне повідомлення за сторінками періодичних видань

Категорія: Різне

СНІД – дорога в безодню
((інформаційне повідомлення за сторінками періодичних видань)

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.
В теперішній час ВІЛ - інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу.
За десять місяців 2018 року в Україні за даними Центру громадського здоров'я МОЗ України було зареєстровано 14 797 нових випадків ВІЛ-інфекції (з них 1 975 дітей до 14 років). Всього з 1987 року в Україні офіційно зареєстровано 330 415 нових випадків ВІЛ-інфекції, від СНІДу в Україні померло 47 646 людей. Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Одеська, Донецька, Київська й Миколаївська області, а також Київ.
Інформація наведена без урахування АР Крим та Севастополя, які не надають даних щодо статистики епідемії з квітня 2014 року. Також відсутні дані щодо деяких місяців з Донецької та Луганської областей, з літа 2014 року дані з цих регіонів не надходять у повному обсязі.
За оцінкою експертів з 2014 року епідемічна ситуація у нашій країні стрімко погіршується. Один з основних індикаторів, за якими відслідковується розвиток епідемії, – це кількість нових випадків ВІЛ-інфекції. За 2017 рік цей показник виріс на 6,6 відсотка у порівнянні з 2016 роком – це відповідає динаміці епідемії, якою вона була близько 10 років тому.
Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб. І тільки кожен другий знає про свій діагноз – станом на 1 жовтня 2018 року на обліку в Україні перебуває 144 633 ВІЛ-позитивних пацієнти.
Щороку кількість ВІЛ-позитивних людей в Україні зростала, але з 2005 року приріст нових випадків ВІЛ (прискорення епідемії) щорічно зменшується: в 2005 році в порівнянні з 2004 роком – плюс 15,6 відсотка, а в 2011 році в порівнянні з 2010 роком – плюс 3,4 відсотка.
У 2012 році вперше в історії України епідемія ВІЛ/СНІДу сповільнилася – за даними офіційної статистики в 2012 році темпи поширення ВІЛ-інфекції (кількість нових випадків ВІЛ) виявилися нижчими, ніж у 2011 році. Це стало результатом роботи національних програм з уразливими групами і масштабних інформаційних кампаній з профілактики ВІЛ/СНІДу.
У 2013-2017 роках через скорочення програм по боротьбі зі СНІДом темпи епідемії знову почали зростати.
Починаючи з 2008 року, українці найчастіше інфікуються через незахищений секс. Якщо в 2005 році через сексуальні контакти інфікувалися 33 відсотки людей, у яких була виявлена ВІЛ-інфекція, то в 2012 році цей відсоток зріс до 51. Вперше більше половини нових випадків передачі ВІЛ-інфекції відбулося через незахищений секс. У 2017 році цей показник склав 64 відсотки. Більшість випадків інфікування ВІЛ в Україні сьогодні реєструються у молодих людей віком від 15 до 30 років.
Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже інфікуватись вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка сама є джерелом ВІЛ-інфекції.
Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, виділяють три основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
- статевий;
- парентеральний (проникнення вірусу в кров);
- вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері дитині).
Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях:
- при ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини (майже 90 % споживачів ін'єкційних наркотиків — це молоді люди у віці до 30 років);
- при використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і пірсінгу;
- при незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею;
- під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері дитини.
Групи ризику:
- ін’єкційні споживачі наркотиків;
- гомосексуалісти;
- жінки секс бізнесу;
- особи, які часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки;
- новонароджені, у яких матері хворі на СНІД;
- реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100 % випадків).
Незважаючи на зростання громадської поінформованості щодо кризи, пов'язаної з ВІЛ-інфекціїю, реальне знання проблеми є ще поверховим, особливо серед молоді. Її розуміння шляхів передачі інфекції та методів профілактики є неповним та часто походить від невірного розуміння. Такий низький рівень розуміння стримує вплив позитивних змін в поведінці на профілактику інфекції. Основними заходами по профілактиці СНІДу є здоровий спосіб життя, чистота у взаємовідносинах між людьми.
Що необхідно знати про ВІЛ/СНІД
1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини - ВІЛ, призводить до смертельної хвороби - синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД - невиліковні.
2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.
3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.
4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.
5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ- інфікування.
6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін'єкційно, або мають сексуальні контакти з ін'єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров'ю.
7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.
8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров'я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до - та післятестовим консультуванням.
9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.
10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, - це порушення прав людини.


Пройти тестування (обстеження) на наявність антитіл до ВІЛ, а також отримати консультацію з питань профілактики ВІЛ-інфекції можна в кабінетах довіри Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом за адресами:
- вул. Трьохсвятительська, 7 (тел. 279-48-38);
- вул. Відпочинку, 11 (тел. 409-20-80);
- вул. Бориспільська, 30а;
- б-р Висоцького, 8 (тел.361-02-93).

Національна лінія телефону довіри по проблемам ВІЛ (СНІДу)
0-800-500-451


Рекомендована література:

Березова С.Є. Виховний захід «Знати сьогодні, щоб жити завтра» /С.Є. Березова // Основи здоров'я. – 2018. - №4. – С. 28-31.
Гурник Г.Б. Власне здоров'я – у власних руках. Як берегтися від СНІДу. Виховна година /Г.Б. Гурник // Основи здоров'я. – 2017. - №1. – С. 43-47.
День боротьби з ВІЛ/СНІД. Як перемогти невидимого ворога //Наше місто. – 2012. – 30 лист. – С. 7.
Зейда О. Що ми знаємо про СНІД? (Пам'ятка) /Олександр Зейда //Безпека життєдіяльності. – 2016. - №11. – С. 24.
Злоцька І.Л. СНІД уже тут. Десять питань і відповідей про хворобу третього тисячоліття. (Відеопрезентація для учнів 10-11 класів) /І.Л. Злоцька, Г.О. Толубець //Основи здоров'я. – 2018. - №1. – С. 25-27.
Калабухова Т.М. Не залишимося байдужими! Виховна година: [СНІД]/Т.М. Калабухова //Основи здоров'я. – 2018. - №9. – С. 42-45.
Кобзиста М.В. Історія виникнення ВІЛ-інфекції/СНІДу, перебіг хвороби та її прояви /М.В. Кобзиста // Основи здоров'я. – 2011. - №12. – С. 15-25.
Козуля В.К., Козуля С.В. Диверсія на ім'я ВІЛ /В.К.Козуля, С.В.Козуля //Країна знань. – 2012. - №1. – С.42-44.
Колісник О.В. 1 грудня – День порозуміння з ВІЛ- позитивними людьми /О.В. Колісник // Основи здоров'я. – 2011. - №12. – С. 2-4.
Марченко О.Є. Толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих людей /О.М. Марченко // Основи здоров'я. – 2011. - №9. – С. 42-47.
Мацик Л.А. Поведінка – дзеркало, у якому кожний показує своє обличчя. Проблеми ВІЛ/СНІДу. Тренінг /Л.А. Мацик //Основи здоров'я. – 2018. - №4. – С. 24-27
Погоріла Я. С. Скажемо СНІДу – НІ! Сценарій виховного заходу /Я.С. Погоріла //Основи здоров'я. – 2014. - №12. – С. 32-35.
Руда Г.М. Жити у світі, де є ВІЛ. Година спілкування з елементами тренінгу /Г.М.Руда //Основи здоров'я. – 2016. - №4. – С. 18-21.
Савченко Н.М. Не дай СНІДу шансу. Урок-тренінг /Н.М. Савченко // Основи здоров'я. – 2017. - №9. – С. 12-18.
Семибратська В.Т. Ставлення батьків і дітей до проблеми ВІЛ/СНІД у сучасному світі /В.Т. Семибратська // Основи здоров'я. – 2016. - № 3. – С. 10-14.
Скачко Б.Г. ВІЛ/СНІД /Б.Г. Скачко. – К.: Медицина, 2006. – 192 с.
Тараканова В. Не станьте жертвою СНІДу /Віра Тараканова //Новий день. – 2012. – 8 груд. – С. 11.
Ткачук К.К. Не дай СНІДу шансу. Сценарій виховного заходу /К.К. Ткачук // Основи здоров'я. – 2016. - №1. – С. 35-38.
Усик С., Богданович Л. ВІЛ/СНІД: передбачити, уникнути, не захворіти (Урок-тренінг) /Світлана Усик, Лілія Богданович //Безпека життєдіяльності. – 2016. - №2. – С. 18-20.
Факти про СНІД //Добре здоров'я. – 2017. – 21 лист. – С.3.
Харчук О. Віл-інфекція – не вирок /О. Харчук //Час Київщини. – 2015. – 9 жовт. – С. 15.
Чупринюк О. Не дай СНІДу шанс /Олександр Чупринюк //Новий день. – 2012. – 22 груд. – С. 11.
Щорс В.В., Полєшко Р.А. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – поведінкова хвороба /В.В.Щорс, Р.А. Полєшко // Основи здоров'я. – 2011. - №12. – С. 30-33.

«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» (районний семінар для бібліотечних працівників районної ЦБС)

Категорія: ---


«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності»[/b]
23 листопада на базі Києво-Святошинської центральної районної бібліотеки для дорослих відбувся семінар « Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» для бібліотечних працівників районної ЦБС. У вступному слові Гулєвата Н.В., директор районної ЦБС звернула увагу присутніх на ті зміни, які сталися в бібліотеках-філіях протягом звітного року і розповіла про проблеми, що мають місце на сьогодні.
Завідувач методично-бібліографічним відділом Маринич Г.В. в своїй консультації «Річний план роботи: основні напрямки та функції» зосередила увагу на основних напрямках роботи бібліотек у 2019 році.
Також були висвітлені теми: «Документальний фонд бібліотеки: комплектування, збереження, списання» Сербін Л.О., завідувач відділом комплектування і обробки літератури, «Незадоволений читацький попит, як складова формування якісних документальних фондів бібліотек-фондів» Карпович В.Д., головний бібліотекар ВОВЄКФ.
На завершення семінару бібліотечних працівників ознайомили з підсумками Всеукраїнського конкурсу-виставки дитячого малюнка «Сторінками книг Чінгіза Айтматова» (І тур на обласному рівні) та обласного краєзнавчого проекту «Молоді імена Київщини» (ініціатор проекту Київська обласна бібліотека для юнацтва).
«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» (районний семінар  для бібліотечних працівників районної ЦБС)
«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» (районний семінар  для бібліотечних працівників районної ЦБС)
«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» (районний семінар  для бібліотечних працівників районної ЦБС)
«Планування роботи бібліотек на 2019 рік: пріоритети діяльності» (районний семінар  для бібліотечних працівників районної ЦБС)

Свіча пам'яті (Історична година-реківєм до 85-річниці вшанування памяті жертв Голодомору 1932-1933 років

Категорія: 85-ті роковини Голодомору В Україні

Свіча пам'яті
Історична година-реквієм
Минуло 85 років з часу однієї з трагедій в історії українського народу - Голодомору 1932-1933 років.
1933-й рік…Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав народу найродючішої і найблагодатнішої землі.
Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках і пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття у Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих відбулася історична година-реквієм «Свіча пам'яті». На заході були присутні учні шкіл міста, читачі бібліотеки та члени клубу «Вишнівська осінь».

Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"

Категорія: Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини&quo

Києвська обласна бібліотека для юнацтва започаткувала краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини". Києво-Святошинська районна ЦБС долучилася до цього Проекту і пропонуємо нашим користувачам познайомитися з творчістю наших читачів і долучитися до цього проекту.
БАЛИЦЬКА АНЯ

ЕНІКА ТА ГАРРІ
Розділ 1. НЕЗНАЙОМЕЦЬ
У Києві моросив дощик. Еніка прокинулася від ритмічного стуку крапель по шибці. Вона відкрила очі, закуталася щільніше у ковдру та поглянула на годинник. Була шоста година ранку. Вона вирішила поспати ще хоч пів годинки і знову заснула.
О сьомій годині у Еніки задзвонив будильник. Дощ все ще йшов. Вона відкрила очі, неохоче скинула з себе ковдру та взяла до рук телефон. Побачила п'ятнадцять нових повідомлень: два з них були від якогось незнайомця. Перш за все Еніці захотілося прочитати їх. "Привіт. Я чув ти куратор?"- написав незнайомець. Зайшовши на його сторінку вона побачила п'ять фото: три його та дві картинки із зображенням китів. На фото був хлопець із світлим волоссям та блакитними очима, а на носі в нього красувались окуляри у круглій чорній оправі. У шапці профілю написано що йому 15. Замість імені: Anyone. "Ну що ж, поспілкуюсь із ним". Довго думала що йому написати.
- Яка причина того що ти хочеш грати?.
Незнайомець відповів відразу:.
- Це вже не твоє діло. Давай завдання.
- Я не можу давати завдання, не знаючи навіть твого імені.
- Вважай що мене звати Гаррі.
- Так яка ж причина?.
- Я не збираюсь тобі нічого розповідати.
- Добре. Ти у грі. Перше завдання намалювати на листочку кита. Завтра в 4:20 буде нове.
- Поскоріше вже б 50 завдання.
"Еніко, донечко, час збиратись до школи. Сніданок вже на столі."- покликала мама. Дівчинка зіскочила з ліжка і почала збиратись. Еніка вийшла з дому. На вулицях Києва цвіли каштани. Чарівний аромат бузку наповнював повітря тонким ароматом.
Останнім уроком була алгебра - контрольна. Та думала Еніка зовсім не про алгебру. Її думки полонили роздуми про Гаррі. Під кінець уроку Валентина Юріївна підійшла до неї і, поглянувши в її зошит, дуже здивувалася - одна з кращих учениць класу майже нічого не написала.
- Еніко, що сталося? Все гаразд?
- Так... Просто трішки недобре себе почуваю.
- Ходімо в медпункт.
- Та ні. Не треба.
Її подруга Амелі здивовано на неї поглянула:
- Щось з тобою не так. Може закохалася?
Еніка тільки посміхнулась.
Після уроку Валентина Юріївна всіх закликала до тиші і сказала:
- Всі пам'ятають що післязавтра, в суботу, ми їдемо до лісу і йдемо в похід?
Клас дружньо відповів "Так".
Прийшовши додому Еніка відразу написала Гаррі
- Привіт. Ну що? Виконав завдання? У тебе іще є шанс відмовитись. Нагадаю тобі правила: ти повинен щодня виконувати завдання і в 4:20 відправляти мені фото/відео виконаного завдання, останнє завдання - самогубство.
Гаррі нічого не відповідав. А Еніка не могла знайти собі місця. Нічого не поївши, вона пішла на тренування. На тренуванні в залі вона не слідківала за технікою і, недоробивши всі вправи, пішла додому. Прийшовши додому дівчинка пішла спати, не зробивши домашє завдання.
В 4:15 задзвонив будильник. Еніка схопилась, взяла до рук телефон. Від хвилювання у неї тремтіли руки.
4:20. Еніка написала наступне завдання: "Намалювати кита ручкою на руці". Відправила. В цю ж мить прийшло фото повідомлення: на невеликому папірці доволі гарно намальований кит.
- Так чому ти граєш? Розкажи, будь ласка. Що тебе до цього підштовхнуло?
- Те що і всіх.
- Що саме?
- Проблеми.
- Які?
- Зі здоров'ям, батьками.
Десь хвилини зо дві він не говорив . Еніка теж мовчала.
- У мене проблеми з зором. Через певний час я не буду бачити нічого. І вилікувати це неможливо. Через скільки це станеться - я не знаю. І цього не знає ніхто. Це може статистися через п'ять років, може через три, а може й раніше.
Також моя мама від нас пішла півтора місяці тому. Тепер я живу тільки з татом.
- У мене трішки схожа ситуація. Мій тато від мене відмовився майже відразу після народження.
- Але тобі ніхто не казав, що через певний час ти не будеш бачити нічого! Навіть своїх рідних і друзів!
- Я щиро співчуваю тобі. Я розумію тебе і твоє становище. Але ти повинен розуміти, що як би там не було - на цьому життя не закінчується. Взагалі не думай про те що буде змінни свої думки. Не думай про це. Живи сьогоднішнім днем і насолоджуйся життям. Якщо ти не можеш нічого змінити, то просто живи. Живи і радуйся всьому що з тобою відбувається. Подорожуй, відвідуй музеї, виставки. Здійсни свої найзаповітніші мрії. Наприклад, стрибок з парашутом, якась подорож чи ще щось на зразок цього. Досягай своїх цілей. Від того, що ти будеш думати "як все погано" нічогісінько не зміниться. Ти можеш написати список бажань - всього що ти повинен зробити, і здійснювати ці бажання. А далі все налагодиться саме собою. Та й медицина з кожним роком розвивається.
- Дякую тобі велике за підтримку. Я подумаю над твоїми словами.
- Немає за що.
- Ну що ж, я піду спати. Посплю хоча декілька годин. До завтра.
- Надобраніч.
- Солодких снів.
Еніка сиділа на уроці геометрії. Аж тут їй написав Гаррі.
- Привіт. Ну що? Як справи? Завдання я вже виконав.
- Привіт. У мене все чудово. А завдання можеш не виконувати.
- Ти, як я зрозумів, зовсім не куратор. Але це вже зовсім не важливо. Тому що список мрій уже в процесі.
Відчуття Еніки годі було передати словами. Неначе щось світле, радісне розлилося від грудей по всьому тілу.
- Це чудово! Ти молодець. У кожного в житті є труднощі, але ми повинні кидати їм виклик, а не миритися з ними.
- Я дуже вдячний тобі за підтримку Ти навіть не розумієш як допомогла мені.
Еніка посміхнулася. Вона саме хотіла щось відповісти Гаррі, але не встигла. Тож на цьому їхня розмова завершилася. А завершилася вона через те, що до дівчинки підійшла Валентина Юріївна. Як ви пам'ятаєте, вона була класним керівником Еніки та вчителем математики.
- Еніко! Що відбувається? Заховай, будь ласка телефон. Доведеться мені з тобою щось робити.
- Вибачте.
Еніка поклала телефон в рюкзак . Дівчинка засмутилася.
Під кінець уроку Валентина Юріївна оголосила список найнеобхідніших речей для походу та попросила щоб ніхто не запізнювався і щоб всі були о десятй годині біля школи.
Після школи Еніка відразу пішла до супермаркету купити щось поїсти у дорогу. Пройшовши додому вирішила поглянути чи не написав їй Гаррі ще щось. Але Гаррі нічого не писав. Еніка вирішила теж не відповідати. Дівчинка почала збирати рюкзак, а її думки бентежили роздуми про Гаррі: "Чи він і справді відмовився від своїх намірів? Чи лише так сказав мені. Та й попрощалися ми з ним не дуже гарно... "

Розділ 2 ЕКСКУРСІЯ
- Ну що готова? - з посмішкою запитала Амелі. - Так. Я завжди готова. Я обожнюю природу. Люблю знаходитись на лоні природі. В такі моменти відчуваю себе вільно, спокійно... Іноді хочеться збудувати будиночок на дереві і там жити -Еніка посміхнулася, - можливо через це я найбільше люблю фотографувати саме природу. Вона завжди бездоганна. В будь-яку Пору року. А особливо під час дощу у ній з'являється якась романтика.
Дівчата підходили до школи. Біля входу юрмився невеликий гамірливий гурт школярів на чолі з Валентиною Юріївною. Еніка та Амелі привіталися та приєдналися до нього. Всі були в очікуванні поїздки. Настрій у школярів був пречудовий. Нарешті зібрались усі. Валентина Юріївна Порахувала усіх та, пересвідчишись, що всі на місці, наказала сідати в автобус, який їх чекав. Через кілька хвилин автобус вирушив у мандрівку, назустріч пригодам. За вікнами пролітали вулички Києва, квітучі парки та сквери, високі скляні хмарочоси та невеликі трішки казкові будиночки, затишні кав'ярні та великі торгові центри. У місті панувала дивовижна атмосфера - все пробуджувалося, прокидалося, цвіли каштани, бузок, магнолії, навіть повітря було не таким як завжди.
Незабаром автобус виїхав із міста та покотився селами, містечками, селищами. Потім помчався розлогими полями чим далі тим ближче наближаючись до мети нашої подорожі. Мандрівка тривала майже дві години.
"Приїхали!" - вигукнув водій і діти з радісним гамором висипали з автобусу. Від картини яку вони побачили перехоплювало подих: навколо них розкинувся розлогий степ, де-не-де виднілися блакитні галявини, а подекуди яскраво-жовті квітки горицвіту утворювали цілі килими. Тільки асфальтована дорога нагадувала про місто.
Школярі одягнули наплічники та вирушили протоптаною, петляючою, місцями порісшою бур'янами стежкою в сторону лісу. Хтось розмовляв з друзями, хтось йшов сам, насолоджкуюсь красою природи, а Еніка тим часом фотографувала все що їй траплялось на очі. Раптом серце дівчинки завмерло: кроків за двадцять від неї у траві сиділа руда красуня. Хвіст у неї був розкішний, пухнастий, хутро - буро-руде, а на грудях біле. Очі, схожі на намистинки, світилися хитрим вогнем. Лисичка завмерла і здивовано дивилася на дівчинку,яка швидко робила знімки. Потім тваринка розвернулася і великими стрибками помчала до лісу .Діти йшли лісом. Він захоплював свою величчю та казковістю. Ліс
був наповнений п'янкими ароматами та заворожуючими чарівними співами.
Школярі зупинилися на галявині. Неподалік зміївся струмочок. Хлопці почали
установлювати намети, а дівчата взялися до приготування вечері.
Останні промені сонця пробивалися крізь стовбури дерев. Невеликий гурт сидів біля багаття. Всі були стомлені, але щасливі. Тільки близнюки Сашко та Олексій підтримували розмову: - Минулого року ми з татом та Джессі вирушили на полювання. Джессі - це наша собака вівчарка. Йшла приблизно десята
година вечора. Сутеніло. Джессі довго не поверталася до нас. Ми гуляли лісом та вже збиралися повертатись. Раптом я почув як хруснула гілка за декілька кроків від нас. Я повернувся у ту сторону звідки почувся звук і Всередині мене все похололо - за кущем хтось сидів. - розповідав Олексій.
- А далі ти накивав п'ятами, а той монстр за тобою. Він повалив тебе на землю.- перебив брата Сашко.
- А ти в цей час качався од сміху.
- А що ж мені ще було робити. Тікати від власної собаки. Я ще такого не бачив.- Сашко знову розреготався. Олексій ображено поглянув на брата. Тут вже засміялися всі. Тоді Олексій дістав гітару. Всі обнялися. І почали заводити пісні.
Розійшлися годині о дванадцятій. Стомлені,але щасливі школярі повкладалися, а через хвилин десять настала тиша - після такого втомливого дня всім було не до балачок.
Тільки Еніка ще не спала. Дівчинка чомусь згадала Гаррі, згадала й інших китів. Хвилювання не давало їй заснути. Еніка відчувала себе відповідальною за них. "Чому взагалі так у світі: хтось має друзів, підтримку та все необхідне для щастя, а хтось перебивається з хліба на воду і не має людей, які можуть допомогти. Хочеться стати цією підтримкою. Стати другом. Так, можливо не назавжди. Але як тільки людина повірить у себе, вона знайде друга у реальному житті. І всі думки про самогубство пропадуть. Але на жаль, не завжди все йде по плану. Ти не можеш контролювати кожен крок кита. І не можеш знайти, що він буде робити коли ти з ним перестанеш спілкуватися."
Промені вранішнього сонця зазирали до намету. Еніка відкрила очі. Спершу не зрозуміла де вона знаходиться, та потім все пригадала.
Дівчинка вийшла з намету. Школярі саме снідали.
- Ось і наша соня!- вигукнула Амелі,- Приєднуйся, а то каша захолоне.
Всі дружньо обговорювали вчорашні події та думали, що робитимуть сьогодні.
Відразу після сніданку діти зібралися на прогулянку.
Поряд з Енікою та Амелі йшли близнюки та Владислав.
- Ну що дівчата, як справи? - запитав Сашко.
- Нормально. - відповіла Амелі.
- Що збираєтьсь робити ? - запитав Влад.
- Мабуть підемо прогуляємось. Я хочу іще пофотографувати. - сказала Еніка.
- Можна з вами? - запитав Владислав.
- Звісно. - відповіла трішки засоромившись Амелі.
- Ооо! - вигукнув Сашко, - здається у нас скоро буде пара закоханих.
- Заспокойся. - сказав брату Олексій.
Розмова припинилася. Далі йшли мовчки. Зупинилися серед березняку, милуючись краєвидом. Серед молоденьких берізок протікав струмок. Здавалося ніби вітер перебирає невидимі струни і повітря наповнювалося чарівною музикою. .
Поверталися жваво обговорюючи побачене. Тільки близнюки говорили про щось своє.
Коли підходили до табору Владислав підійшов до Амелі.
- Зустрінемось іще. - сказав він трішечки почервонівши.
- Так. - відповіла йому дівчина.
Всі розійшлися по наметах. Більшість вирішила грати у волейбол, ще частина у "Крокодила", а Еніка з Амелі та Владом, як і домовилися пішли гуляти.
- Як ви збираєтесь проводити літо? - запитав хлопець.
- Я іще сама не знаю. - сказала Еніка.
- А я поїду до бабусі, а решту літа буду вдома. - відповіла Амелі.
- Ти збираєшся кудись поступати? - запитала Еніка у Влада.
- Я ні. А ви?
- Ми теж будемо вчитись до одинадцятого класу. А ким ти хочеш стати у майбутньому? Чи ти іще не вирішив?
- Мабуть лікарем. Хоча я ще не знаю. Поки що думаю що буду вчитись на ортодонта. Можливо ще передумаю.
- А я хочу стати режисером. - сказала Еніка.
- Чому не фотографом? У тебе вже є досвід у цій справі.
- Не знаю. Мабуть тому, що режисер повинен вміти і знімати, і монтувати. Тож це цікавіше ніж просто вміти фотографувати. До речі, багато фотографів працюють без освіти.
- Амелі, а ти ким хочеш стати? - запитав Владислав.
- Я іще не вирішила.
Еніка весь цей час фотографувала казкові пейзажі, які відкривалися перед ними.
- Може давайте я і вас сфотографую? - запропонувала Еніка посміхнувшись.
Амелі та Влад переглянулися. У їхніх поглядах читалося сум'яття.
- Нуу.. Давай. - погодилася Амелі.
Влад обійняв Амелі і Еніка їх сфотографувала. Непомітно за розмовами пройшов вечір.
Тим часом у таборі стривожена Валентина Юріївна розшукувала Влада, Амелі та Еніку і запитувала в однокласників чи ніхто їх не бачив і не знає де вони.
Повернулися вони якраз коли всі готувалися до вечері. Валентина Юріївна суворо поглянула на мандрівників і запитала:
- І де ж ви були?
- Гуляли. - відповів Владислав.
- А попередити складно було?
- Вибачте, будь ласка. - сказали хором дітлахи.
Остання вечеря пройшла за розмовами та піснями. Всім хотілося залишитися тут ще хоч на декілька днів.
- Завтра знову до школи. - нагадав Сашко.
- І завтра я вам оголошу оцінки за контрольну. - додала вчителька.
- Вмієте ви зіпсувати настрій. - сказав Олексій.

Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"

Категорія: Київська область - 85 років

В березні 2018 року Київська обласна бібліотека для юнацтва започаткувала краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини". З квітня по вересень Проект діяв по районних, міських та сільських бібліотеках Київської області. Києво-Святошинська районна ЦБС долучилася до цього проекту.
І ось 15 листопада відбулася зустріч молодих літераторів Київщини з членами Київської обласної організації Національної спілки письменників України. Від Києво-Святошинської ЦБС до Київської обласної бібліотеки для юнацтва завітали читачі бібліотек сіл Новосілки Рудоман Олена, с. Білогородка Матаримов Артем, с. Крюківщина Балицька Аня та Русевич Іра, читачка Києво-Святошинської ЦРБ для дорослих.
Перед молоддю виступили голова обласної організації НСПУ письменник Гай Анатолій Іванович та заступник Бубир Володимир Петрович, поет. Вони розповіли присутнім про роботу обласної організації письменників, про свій творчий та життєвий шлях, презентували свої твори, поділилися специфікою праці поета та прозаїка та побажали побажали молодим літераторам творчих звершень.
А потім надали слово молоді і в читальній залі зазвучали і проза, і поезія і пісня.
На закінчення зустрічі присутні мали змогу познайомитися з творчістю поета, прозаїка, гумориста та кіносценариста Андрія Костюченко.
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"
Краєзнавчий проект "Молоді імена Київщини"

Олег Сенцов – лауреат премії Сахарова Європейського парламенту

Категорія: ---

Олег Сенцов – лауреат премії Сахарова Європейського парламенту
Український режисер та політичний в’язень Кремля Олег Сенцов у четвер став лауреатом премії Сахарова Європейського парламенту.
Про це повідомила у Twitter євродепутат Ребекка Гармс.
Невдовзі після повідомлення Гармс у Європейському парламенті відбулось офіційне оголошення цьогорічного лауреата, під час якого президент парламенту Антоніо Таяні обгрунтував рішення євродепутатів.
"Завдяки його мужності і рішучості, піддаючи своє життя небезпеці, кінорежисер Олег Сенцов став символом боротьби за звільнення політичних в'язнів, що утримуються в Росії і в усьому світі", - зазначив президент Європарламенту.
Таяні нагадав, що Сенцова було засуджено у Росії до 20 років в’язниці і закликав Росію до його негайного звільнення.
"Його боротьба нагадує нам про те, що ми зобов'язані захищати права людини в усьому світі і за будь-яких обставин", - пояснив Таяні.
Сенцов - перший в історії представник України, якого відзначили цією нагородою. У 2016 році на премію номінували лідера кримських татар Мустафу Джемілєва, у 2015 році – українську льотчицю і депутата Надію Савченко. У 2014 році на здобуття премії висунули Євромайдан.
Олега Сенцова на премію Сахарова номінувала Європейська народна партія (ЄНП), найбільша фракція в Європейському парламенті.
Церемонія вручення премії відбудеться 12 грудня у Стразбурзі.
У шорт-листі премії, окрім Олега Сенцова, були середземноморські неурядові організації і марокканський активіст Зефзафі.
Премія Сахарова за свободу думки є щорічною відзнакою Європейського парламенту. Вона започаткована 1988 року і вручається в 4 областях, зокрема в області захисту прав людини і її основних свобод.

ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!

Категорія: Правове виховання

Верховна Рада України ухвалила в першому читанні 2 жовтня законопроект №8584 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу".

Законопроектом пропонується на законодавчому рівні визначити поняття булінг, шляхи протидії цьому явищу, захист прав дітей, а також інших осіб, що працюють у навчальному закладі, а також встановити адміністративну відповідальність за булінг, приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим співробітником, керівником або засновником навчального закладу.
Проектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши Кодекс новою статтею 173-4, яка встановлює відповідальність за булінг, а також приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим співробітником, керівником або засновником навчального закладу, у вигляді накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (залежно від виду вчиненого правопорушення).
Змінами до Закону України "Про освіту" вводиться визначення терміна "булінг" як "моральне або фізичне насильство, агресія в будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати людину своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого поводження", а також визначаються механізми протидії цьому явищу, серед яких: покладання на засновника навчального закладу здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; на керівника навчального закладу - затвердження і оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від претендентів на освіту, їхніх батьків, законних представників, інших осіб і видання рішення про проведення розслідування. Змінами до статті 30 передбачено зобов'язання навчальних закладів забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в навчальному закладі, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від претендентів на освіту, їхніх батьків тощо.
Крім того, змінами до статті 73 Закону, Освітньому омбудсмену надається право: здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в навчальному закладі, повноту і своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва і засновника навчального закладу; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки за загальною кількістю випадків булінгу в навчальних закладах за певний період.



Архів новин

Март 2019 (6)
Февраль 2019 (14)
Январь 2019 (11)
Декабрь 2018 (9)
Ноябрь 2018 (5)
Октябрь 2018 (7)

^