Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Павло Тичина

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«Біжить життя моє спіралями»
Літературна година

     Павло Тичина народився 27 січня 1897 року в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній родині сільського дяка Григорія Тичиніна. Батько майбутнього поета мав талант педагога. Від нього хлопчик дізнався, що таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так він навчився читати і писати. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку дуже любив Павлусь. 

Вшанування Героїв Крут

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Тернистими шляхами в ім'я держави

(Історичний екскурс)


Йшов вісімнадцятий рік ХХ століття.. Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою.

Сила нескорених

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Сила нескорених
(Зустріч з воїнами АТО у Києво-Святошинській центральній районній бібліотеці для дорослих)
14 жовтня – День захисника України, день українського козацтва, свято Покрови.
Президент України Петро Порошенко Указом від 14 жовтня 2014 року№806/2014, з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості встановив 14 жовтня Днем захисника України.

ВІТАЄМО ТА ПИШАЄМОСЯ ВАМИ!

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

ВІТАЄМО ТА ПИШАЄМОСЯ ВАМИ!

Під час урочистостей до Дня Державного Прапора біля Вишневої міської ради відкрили Дошку пошани "Шановні люди Вишневого", її прикрашають фотографії людей, які зробили вагомий внесок у розвиток та розбудову нашого міста. Цьогоріч відзначені десятеро вишнівчан, серед яких Гулєвата Ніна Василівна, директор Києво-Святошинської районної централізованої бібліотечної системи, заслужений працівників культури України.
Подякою від Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області та Києво-Святошинської районної ради Київської області VII скликання за значні здобутки у професійній і громадській діяльності, вагомий особистий внесок у культурно-освітній розвиток району та знагоди 27-ї річниці Незалежності України нагороджено завідувача методично-бібліографічним відділом Києво-Святошинської центральної районної бібліотеки для дорослих Маринич Ганну Василівну та нашого читача, Почесного громадянина міста Вишневого, українського письменника, журналіста, театрального критика, хореографа, музикознавця Корнійчука Володимира Петровича.

ДО ДНЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРУ УКОАЇНИ

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Державний Прапор України – стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення – від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження.
Найбільш поширене його трактування – блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.
Прапор незалежної України має давню історію. За часів України-Русі на стягах зображували небесні світила, хрести, княжі знаки – тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання.
Головні стяги у XVII ст. були переважно червоно-малинові із зображенням архістратига Михаїла, а також герба гетьмана. Свої прапори мали полки, сотні, курені. Козаки мали корогви різних кольорів: жовті, сині, зелені та ін.
У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів Козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських корогвах, прапорах та клейнодах, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора.
Синьо-жовті поєднання в прапорі отримали логічне тлумачення як національні кольори українського народу у XIX – на початку ХХ століть: синій колір символізував мирне безкрайнє небо, а жовтий – стиглі пшеничні лани як символ достатку.
У період створення Української Народної Республіки 22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор її символом.
13 листопада 1918 р. синьо-жовтий прапор став державним символом і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Прикарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону армію у вересні 1939 року.
За часів радянської влади в УРСР жовто-блакитна символіка українського прапора (як і знак тризуба) була заборонена, а будь-які її прояви та відображення переслідувалися владою. Традиція державної символіки в поєднанні синьої і жовтої барв була відновлена лише в незалежній Україні.
24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.
28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла постанову «Про Державний Прапор України». Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.
Національна традиція символічного відображення світу, яка формувалася упродовж кількох тисячоліть, мала поєднувати народний, релігійний та державний аспекти в символіці державного прапора: жовта і синя барви у згаданому тлумаченні та знак, нині відомий під назвою тризуб. Такий вигляд має і сучасний прапор України, який є втіленням національної єдності, честі, гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення українського народу.
На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено «День Державного Прапора», який з 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.

До 110-річчя від дня народження Василя Барки

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

[center]Самітник в океані життя

Інформаційне повідомлення
(До 110-річчя від дня народження Василя Барки,
українського письменника і перекладача)[/center]


[/center][center]До 110-річчя від дня народження Василя Барки
[center]



Я щасливий, бо написав твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною
допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому.
В.Барка




Ім’я Василя Барки – видатного українського письменника, який проживав далеко за межами рідної землі (США), для нас, українців, відкрилося лише зі встановленням незалежності. Для звичайного читача в Україні поки що він — лише автор роману, який донедавна вивчався в загальноосвітній середній школі, — «Жовтий князь», про Голодомор 1932—1933 рр. Нині ж із Програми з української літератури його вилучено.
До речі, саме цей твір за життя автора закордонна громадськість двічі висувала на Нобелівську премію. Французька преса, зокрема, високо оцінювала його потужний гуманістичний пафос.
Але вивчення духовних набутків української діаспори вселяють надії на ліквідацію «білих плям» у нашій історії , культурі й літературі. Біографія цього митця – складна , багата неординарними життєвими колізіями, часто досить драматичними. Він з того покоління, якому доводилося розпочинати нову соціалістичну добу, а, отже, якому в буремному вирі кінця 1920-х просто неможливо було застрахуватися від тих чи інших помилок. А якщо таких не було, їх все одно «знаходили», адже репресивно-винищувальна машина набирала дедалі інтенсивніших обертів. Сталінсько-беріївська сокира вже гуляла-витинала під корінь все те, що називалось українським. Василь Барка – постать апокаліптичної доби, типова для української літератури початку – кінця ХХ століття. Він найвиразніший представник творчої інтелігенції нашої діаспори, що пережила тогочасне лихоліття, і не була розстріляна чи замордована в
Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 року в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачі частині, повернувся покаліченим з російсько-японської війни. Сім’я постійно бідувала, батько теслював, доглядав з трьома синами чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що виробляли кінське спорядження для армії Будьоного. Очерети переїхали у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївки, куди Василь ходив до трикласної початкової школи. З 1917 року він навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворене на трудову школу.
У 1927 році Василь Барка закінчив Лубенський педтехнікум, працював учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі.
Улюблений предмет хлопця – література, він захоплювався творчістю Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка, Ф.Достоєвського, М.Коцюбинського, В.Стефаника. Вивчав марксизм, але «Красиві» теорії не задовольняли серце.
1928 році через конфлікт з місцевими партійними керівниками В.Барка поспішно виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар, де вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет.
У 1930 р. у у Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи»: «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово-ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Поета змушують прилюдно каятись на зборах РАППу (Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої він входив).
Друга книжка Василя Барки «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові, вона «ідеологічно правильна», на «виробничі сюжети». Поезії цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де автор був у «творчому відрядженні». У літку 1932 року Василь Костянтинович одружується з черкешенкою – вчителькою, яка згодом поміняла педагогіку на театральне мистецтво. Від цього шлюбу народився син Юрій.
Писати на замовлення поет більше не може, тому обирає «добровільну поетичну німоту», хоча продовжує творити: «для себе». На жаль, всі ці твори загинули під час війни. Почувши про вільний конкурс до аспірантури, Барка подає документи і стає аспірантом українського відділення Московського педагогічного інституту. Одночасно поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. І там пильні ідеологічні наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції (використав твори митців релігійної тематики), за що Барка навіть було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі. Барка — науковець читає курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, працює над кандидатською дисертацією про стиль «Божественної комедії» Данте.
У 1940 р. він успішно захистив дисертацію у Москві. Після цього читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету.
У 1941 р. Василь Барка пішов добровольцем у «народне ополчення», хоча мав можливість бути звільненим за станом здоров’я.
Підчас одного з наступів німців у 1942р. був тяжко поранений. Виходили його, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам; а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився живий після бою з німцями — «зрадники Батьківщини». В.Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з «режимом». Видужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».
У 1943р. було оголошено мобілізацію всіх чоловіків на роботи в Німеччині. Війна назавжди розлучає В.Барку з рідними. У важкому зимовому переході поет писав вірші, більшість з яких загубилися. Цього ж року він обрав собі псевдонімі, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібне»). Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою сім’ю від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Працював коректором у видавництві «Голос».
У 1945 р, після розгрому Берліна разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ділі» (табір для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Розпочав перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953р.
У 1946р. у Німеччині вийшла збірка його поезій «Апостоли», у 1947р. з’явилась збірка «Білий світ».
Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало. У 1950 р. з офіційного дозволу В.Барка переїхав до Америки, там працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода».
Поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958—1959 роках.
Протягом 1958—1961 pp. В.Барка працював над романом «Жовтий князь», він був опублікований 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968р.; 1981р. вийшов у перекладі французькою; і тільки 1991 р. з’явився в Україні).
У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»).
Протягом 1969—1988 років письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). В цей час вийшла епічна поема «Судний степ», 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981) Титульним твором письменника є поема «Кавказ» - поетичний твір обсягом 770 сторінок. Цю книжку автор писав усе своє життя. Навіть у 2003-му, перед смертю.
Безперечно, творчість Василя Барки належить до елітної культури. Її варто осягати поступово, невеликими дозами, як читається, наприклад, Біблія, як приймаються хворими дорогі, але дуже якісні ліки... Вона ніколи не буде читатися «широким загалом», та це й не потрібно. Досить того, що світло від неї неодмінно розливатиметься в нашій свідомості й довкола, непомітно зцілюючи душі.
Цю особливу місію покликана виконувати саме Барчина поезія як серцевина його творчого доробку, хоча варто наголосити на цілісності його духовного світу, хоч і трансформується він через різні жанри, проявляючись у кожному інакше.
Унікальність Василя Барки в тому, що це людина, яка заради місії митця відмовилася від самої себе. Тому саме в його поезії можна знайти те, що зараз найбільше потребує наше суспільство, нація.
У доробку Василя Костянтиновича чільне місце займають художні полотна. Серед них – пейзажі Глен Сплею та інших місць, виконані у 60-70-х роках, малюнки, етюди. Його малярська манера цікава, базується на імпресіоністичному сприйнятті й відображення природи. Він тонко вловлює зміни освітлення, рух повітря і кольори лісу в різні пори року.
Останні роки життя Василь Барка провів у Глен Спеї (штат Нью-Йорк), працюючи над своїми творами у мальовничій , що нагадувала Карпати, гірській місцевості у будинку відпочинку «Верховина». Серед цієї гірської природи прожив 32 роки. Там написав більшість своїх творів.
Помер Василь Барка на 95-му році життя у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003р. Похований у Бавнд-Бруку.





Шукайте інформацію на Інтернет-сайтах


• dovidka.biz.ua/vasil-barka-biografiya-skorocheno/
• www.ukrlitzno.com.ua/vasil-barka-zhittyevij-ta-tvorchij-shly.
• md-eksperiment.org/post/20170311-biografiya-vasilya-barki
• https://www.ukrtvory.com.ua/barka_biography.htm
• kolo.news/category/suspilstvo/2329
• www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=31
• www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=11841
• holos.fm/page/golodomor-ne-zlamav-vasil-barka
• https://day.kyiv.ua/uk/article/.../samitnik-v-okeani-zhittya

КУПАЛЬСЬКА НІЧ - ВІЧНА ЧАРІВНИЦЯ

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Народознавча година

НІЧ КУПАЛЬСЬКА – ВІЧНА ЧАРІВНИЦЯ
КУПАЛЬСЬКА НІЧ - ВІЧНА ЧАРІВНИЦЯ

У ніч купальську, тиху
Запалимо вогонь
Щоби біда і лихо
Стояли осторонь
Добро, що є навколо,
Єднається в цей час,
Хай сила зла ніколи
Не опанує нас!
Бажаємо здоров'я
І дітям, і старим,
Щоб лиш добро збувалось
І вдача посміхалась,
Мов сонцем золотим!

Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули»

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули – 2018»

Дорогі друзі!
Вітаємо вас із закінченням навчального року та початком довгоочікуваних літніх канікул! Попереду три місяці відпочинку, нових вражень, нових книжок та цікавих подій. Минулого року ми оголосили Всеукраїнський літературний конкурс «Творчі канікули», який з успіхом пройшов у 23 областях країни. Майже три тисячі юних авторів спробували свої сили і близько 300 робіт було визнано кращими та надіслано на розгляд Головного журі. Переможці конкурсу отримали чудові призи, а найкращі роботи надруковано у збірці. Тож цьогоріч ми знову вирішили додати до ваших канікул творчості. І чекаємо від вас — талановитих, натхненних та азартних — літературних шедеврів.
Пишіть про все — про те, що турбує, бентежить, про те, що так важко сказати, але можна і треба написати. Пишіть щиро! А ми чекаємо — з нетерпінням та розумінням!
Умови конкурсу читайте ТУТ.

КОРОТКО ПРО НОМІНАЦІЇ
1. «Знайомтеся — це ми!»
Що ми чекаємо від вас у цій номінації? А саме вас і чекаємо. Таких різних за характером, із різними уподобаннями, зі шкільними історіями, ми хочемо подивитися на вас — сучасних дітей — очима ваших ровесників. Можливо це допоможе дорослим краще зрозуміти ваші пріоритети, а, можливо, читаючи ваші твори, вони (ми) згадаємо і своє дитинство?
2. «Так, я люблю Україну»
Ми вважаємо, що у цьому розділі будь-які рамки зайві. Так. Ми її любимо! І для кожного з нас є щось своє сильне та тендітне, те, що викликає радість та надію, і те, що є і залишиться драматичним, сумним у нашій любові до України. Вона у всіх на вустах. Але для нас — завжди у серці.
3. «Природа — джерело натхнення та краси»
Тут відкриваємо безмежний простір для ліриків, яких надихає природа рідного краю (і не тільки рідного), для тих, хто вміє розрізняти тихенький голос листя у шелесті вітру. Малювати пейзажі без пензля та олівця… Отже, ви зрозуміли — природа і ще раз природа.
4. «І в кожному із нас уже живе філософ!»
Може, правда, ще зовсім маленький і несміливий, але він так прагне розповісти про власне відчуття світу, про розуміння сенсу та мети життя, поділитися своїми думками вголос. Ласкаво просимо і чекаємо від вас твір (поезію), роздум (можна у віршах) про… А про все, що вас турбує, про все, що не дає вам зоряними ночами спати.
5. «Моя майбутня професія»
Досить серйозно. Ви вже задумувалися про те, ким станете? Так щоб дійсно вибрати те, що потрібно саме вам. А може ви якраз у цей момент обираєте, що саме стане вашим основним заняттям у дорослому житті? Поділіться з нами, нам СПРАВДІ дуже цікаво!
6. «Безмежний світ моєї уяви»
Тут ніби все зрозуміло? Це все — ваша уява! Казки, фентезі, вигадки. Ніяких меж. Ваша сміливість, ваші світи, ваші найпримхливіші мрії можуть здійснитися у ваших оповіданнях.
7. «Далі буде» ? Ні, «далі» — вже є!» …
Тут ми чекаємо на справжніх книгоманів, які так вживаються у літературні сюжети та книжкові пригоди своїх улюблених героїв, що перегортаючи останню сторінку книжки, зітхають — а як же так!! Хочу ще…!!! Хочу більше пригод, хочу знати, що сталося далі з моїми улюбленими героями! Фанфік? Так!
Отже, улюблена книга, улюблені герої … і ваше продовження!!
Шановні юні поети та прозаїки! Чекаємо на ваші роботи до 1 вересня.


Положення
про Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули»


1. Загальні положення
1.1. Це Положення визначає порядок проведення Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «Творчі канікули» (далі — Конкурс).
1.2. Організаторами Конкурсу є: Національна секція Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY), Національна спілка письменників України, Українська асоціація працівників бібліотек для дітей, Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Національна бібліотека України для дітей. Організаційно-методичне забезпечення Конкурсу здійснює Національна бібліотека України для дітей.
1.3. Конкурсом передбачається залучення до організації та проведення нових партнерів, підтримка яких сприятиме виконанню мети Конкурсу.
1.4. Інформація про проведення Конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національної бібліотеки України для дітей, сайтах обласних бібліотек для дітей та Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва, а також у засобах масової інформації.
1.5. Конкурс проводиться в електронному форматі.
1.6. Під час проведення Конкурсу обробка персональних даних учасників здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. № 2297-VI.
1.7. Для організації та проведення Конкурсу затверджується склад головного та обласного журі.
1.8. За результатами проведення Конкурсу буде видано збірку творів-переможців.
2. Мета і завдання
2.1. Мета Конкурсу — сприяння формуванню у дітей та підлітків патріотичних почуттів — любові до рідної природи, краю, Батьківщини; прищеплення любові до рідної мови; розвиток естетичної свідомості, здатності до творчої самореалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей та талантів дітей.
2.2. Завдання Конкурсу — самоідентифікація дитини як невід’ємної частини українського суспільства; розвиток інтелектуального потенціалу України; пошук дієвих та гармонійних форм національно-патріотичного виховання; збереження культурної спадщини України, залучення широкого загалу дітей та підлітків до активної участі в культурному житті країни; підвищення культурного рівня дітей.
3. Умови Конкурсу
3.1. У Конкурсі беруть участь діти з усіх областей України у 2-х вікових категоріях:
читачі-учні (вихованці) 11-13 років;
читачі-учні (вихованці) 14-18 років.
3.2. Конкурс проводиться у 7 номінаціях:
o «Знайомтеся — це ми!»
o «Так, я люблю Україну»
o «Природа — джерело натхнення та краси»
o «І в кожному із нас уже живе філософ!»
o «Моя майбутня професія»
o «Безмежний світ моєї уяви»
o «Далі буде? Ні, «далі» — вже є!»
3.3. Конкурс проводиться з 1 червня по 30 вересня 2018 року у два тури:
перший – з 1 червня по 1 вересня на обласному рівні;
другий, підсумковий – з 1 вересня по 30 вересня в місті Києві.
3.4. Учасники Конкурсу кожної вікової категорії готують прозовий або поетичний твір, який за темою відповідає певній номінації.
3.5. Творчі роботи надсилаються в електронному вигляді обсягом не більше 10 сторінок у форматі Microsoft Word, шрифт – Times New Roman, 12 розмір, 1,5 міжрядковий інтервал, усі поля – 1,5 см, сторінки формату А-4 на електронну адресу, зазначену на сайті обласної бібліотеки для дітей. Обласні оргкомітети до 1 вересня 2018 року надсилають на розгляд Головнго журі до 14 робіт від кожної області (по 1 роботі-переможцю у кожній номінації для кожної вікової категорії за наявності) на електронну адресу Національної бібліотеки України для дітей nbudd@ukr.net
3.6. Учасники-автори зазначають свої дані (ПІБ, вік, домашню адресу, контактний телефон) на останній сторінці конкурсної роботи та прикріплюють своє фото у форматі JPG
3.7. На Конкурс приймаються тільки індивідуальні роботи.
3.8. До участі у Конкурсі не допускаються роботи, які не відповідають умовам, визначеними цим положенням.
4. Організаційний комітет і журі Конкурсу
4.1. Для підготовки та проведення Конкурсу створюється Головний організаційний комітет, склад якого затверджується наказом генерального директора Національної бібліотеки України для дітей.
4.2. Для проведення першого туру Конкурсу в регіонах України створюються місцеві організаційні комітети та обласні журі, склад яких затверджується наказом директора обласної бібліотеки для дітей.
4.3. Для визначення переможців у другому турі головний організаційний комітет визначає склад Головного журі, до якого входять представники організаторів Конкурсу, дитячі письменники та поети (за згодою).
4.4. За підсумками роботи обласні журі та Головне журі складають протоколи, які підписуються головою, секретарем та членами журі Конкурсу.
5. Визначення та відзначення переможців Конкурсу
5.1. Для переможців Конкурсу встановлюється перше, друге і третє місця у кожній номінації (за наявності) для кожної вікової категорії.
5.2. Головне журі Конкурсу визначає переможців у кожній віковій категорії для кожної номінації.
5.3. Переможці Конкурсу нагороджуються дипломами та подарунками.

22 червня - День скорботи і вшанування пам"яті жертв війни

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

22 червня - День скорботи і вшанування пам"яті жертв війни

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалася в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
У цей день близько 4 години ранку без оголошення війни німецько-фашистські війська перейшли кордон Радянського Союзу, віроломно порушивши підписаний раніше Пакт про ненапад. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.
На початку грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю територію України. Нищівний вал війни двічі прокочувався по її території, не обминувши навіть найменшого населеного пункту. На руїни перетворилося 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тисяч сіл, 10 мільйонів людей залишилися без житла. Крім того, у Другій світовій війні українці понесли людські втрати більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати України оцінюються у 8-10 мільйонів життів, як серед військових так і серед цивільного населення. Такими виявилися наслідки зіткнення двох тоталітарних режимів.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки.

Вічна пам’ять полеглим на полі бою!
Честь і слава – живим героям.
22 червня - День скорботи і вшанування пам"яті жертв війни

5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Всесвітній день охорони довкілля

5 червня - Всесвітній день охорони навколишнього середовища

«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами»

Всесвітній день охорони довкілля – Міжнародний день ООН, що відзначається щорічно 5 червня. Він був заснований Генеральною асамблеєю ООН в 1972 році, й з тих пір відзначається всім світовим співтовариством. Кожного року визначається тема згідно якої будуть проходити заходи. Тема 2018 року – «Бій забрудненню пластиком», закликає органи державної влади, промисловість, суспільство, терміново знизити виробництво та надмірне використання одноразового пластику, яким забруднюють наші водойми, шкодить життю морських мешканців, та загрожує здоров’ю людей.
Факти про забруднення пластиком:
 Щорічно, в світі використовується 500 мільярдів поліетиленових пакетів. А період їх розкладання триває від 450 років;
 Щорічно, в океани потрапляє понад 8 мільйонів тон пластику, що відповідає вмісту повного сміттєвоза кожну хвилину;
 За останні 10 років, виробили пластику більше, ніж за минулі 100 років;
 Половина всього використовуваного пластику – одноразовий;
 Кожну хвилину ми купуємо 1 мільйон пластикових пляшок;
 Пластик становить 10% від усіх відходів.
Забруднення Планети відходами пластику перетворюється на справжню екологічну катастрофу. За невтішними прогнозами, через тридцять п’ять років в океанах на 2 тонни риби припадатиме одна тонна пластику.
Змінити ситуацію може кожен з нас. Варто тільки не купувати пластикові пакети при кожній покупці в магазині, а приходити зі своїми сумками, не використовувати пластиковий посуд, вибирати продукти в упаковці без пластику, теж молоко продається як в склі так і в паперовому пакеті. Намагайтеся взагалі відмовитися від «ув’язнених» в пластикову оболонку фруктів і овочів.
Інакше не за горами той час, коли замість соковитої зелені трави та листя будемо «милуватися» суцільною поліетиленовою ковдрою.
Назад Вперед

Архів новин

Ноябрь 2018 (2)
Октябрь 2018 (6)
Сентябрь 2018 (3)
Август 2018 (2)
Июль 2018 (4)
Июнь 2018 (8)

^