Тарас Шевченко — духовний символ України
Відзначаємо 80-річчя Ліни Костенко
Тарас Шевченко — духовний символ України

Павло Тичина

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«Біжить життя моє спіралями»
Літературна година

     Павло Тичина народився 27 січня 1897 року в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній родині сільського дяка Григорія Тичиніна. Батько майбутнього поета мав талант педагога. Від нього хлопчик дізнався, що таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так він навчився читати і писати. Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку дуже любив Павлусь. 

Вшанування Героїв Крут

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Тернистими шляхами в ім'я держави

(Історичний екскурс)


Йшов вісімнадцятий рік ХХ століття.. Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою.

Василь Шкляр: з красою правди по життю (Бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Василь Шкляр: з красою правди по життю
(бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Василь Шкляр: з красою правди по життю (Бібліографічна довідка до 70-річчя від дня народження)

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг.

«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…» (Літературний портрет до 150-річчя від дня народження Василя Стефаника)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…»
(Літературний портрет до 150-річчя від дня народження
Василя Стефаника)
«ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…» (Літературний портрет до 150-річчя від дня народження  Василя Стефаника)

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).
У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців “Академічна громада”. Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками.

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»
Щороку 18 травня, в Україні, згадуємо сумну дату роковин депортації кримських татар з історичної батьківщини. Саме 18 травня 1944 року злочинною радянською владою скоєно черговий злочин проти мирного населення, який призвів до великої національної трагедії кримськотатарського народу.
За час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії вивезли понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч людей, до таборів фронтового резерву – шість тисяч та ще стільки ж — до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримського народу: протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч татар.
Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. 10 травня тодішній генеральний комісар держбезпеки СРСР Лаврентій Берія в листі до Сталіна доповів про “зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу” та “небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу”. Також в листі Берія пропонував виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. Наступного дня ухвалили таємну постанову Держкомітету оборони “Про кримських татар”. Людей звинуватили у масовому зрадництві та колабораціонізмі та оголосили депортацію кримськотатарського народу. Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не було. А більша частина тих, хто співпрацював з окупантами, загинули в боях чи були засуджені в індивідуальному порядку.
Інформ-досьє «Доля кримських татар: від депортації до окупації»

Операція з виселення кримських татар розпочалась о третій годині ранку 18 травня 1944 року та тривала два дні. До неї залучили 32 тис силовиків наркомату внутрішніх справ та 67 залізничних ешелонів. Людям давали на збори від кількох хвилин до пів години, дозволяли взяти з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію — до 500 кг речей на родину. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти ешелонами відправляли на схід. За час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії вивезли понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч людей, до таборів фронтового резерву – шість тисяч та ще стільки ж — до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримського народу: протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч татар. Під час переїзду загинуло близько восьми тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті - спрага і тиф.
Все майно, яке залишилося в Криму після депортації кримських татар, держава присвоїло собі.
У перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% від загальної чисельності.Переважна більшість кримських татар було перевезено в так звані спец поселення - оточені озброєною охороною, блокпостами і огороджені колючим дротом.
Приїжджі були дешевою робочою силою, їх використовували для роботи в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.
У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Ті, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення наражалися на небезпеку і 20-річного ув'язнення.
До 1957 року були заборонені будь-які публікації кримськотатарською. З Вікіпедія вилучили статтю про кримських татар. Після виселення з півострова кримських татар, а також греків, болгар і німців, у червні 1945 року Крим перестав бути автономною республікою і став областю в складі РРФСР.
Радянська влада знищувала кримськотатарські пам'ятки, спалювала рукописи і книги. У мечетях відкривали кінотеатри і магазини.
Режим спецпоселення для кримських татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації - другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом'якшив для них умови життя, але не стало знімати звинувачення в державній зраді.
У 1950-1960 роки кримські татари боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину, в тому числі за допомогою демонстрацій в узбецьких містах.У 1968 році приводом однієї з таких акцій став день народження Леніна. Влада розігнала мітинг.
Поступово кримським татарам вдалося домогтися розширення своїх прав, проте неформально сувора заборона на їх повернення до Криму діяв до 1989 року.За чотири наступні роки на півострів повернулася половина всіх кримських татар, що жили тоді в СРСР - 250 000 чоловік. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. Тільки у 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших “покараних народів”, вони не отримали права повернутися до Криму. До цього прийшли тільки у 1989 році.
Повернення до Криму корінного населення було складним і супроводжувалося земельними конфліктами з місцевими жителями, які встигли освоїтися на новій землі.
На жаль, історія повторюється. Після анексії Криму Росією в 2014 році масового поширення набули прояви релігійної та національної нетерпимості до громадян України, в тому числі організація етнічно й політично вмотивованих переслідувань кримських татар.
Але як тоді, так і сьогодні ми єдині та відстоюємо незалежність. Крим – це Україна.

До 150-річчя від дня народження Василя Стефаника

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Василя Стефаника — українського письменника, який почав працювати на межі ХІХ та ХХ століть та здобув всесвітню славу майстра експресіоністичної новели.
До 150-річчя від дня народження Василя Стефаника

ЦЕ МИТЕЦЬ З БОЖОЇ ЛАСКИ…»
(Літературний портрет до 140-річчя від дня народження Василя Стефаника)

14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).

До 60-річчя від дня народження Івана Малковича

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо / Лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка

«Іван Малкович – поет, перекладач, видавець»
(літературний портрет до 60-річчя від дня народження)

До 60-річчя від дня народження Івана Малковича

Відкритість на обличчі, делікатність у жестах та самобутність поетичного таланту – все це і не тільки – Іван Малкович.
Іван Малкович —український поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.Член Спілки письменників з 1986 р.
Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Нижній Березів на Косівщині.
Після закінчення місцевої школи вступив до Івано-Франківського музичного училища (скрипковий клас), яке закінчив 1980 року. А 1985 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
Працював учителем на Київщині, літературним редактором у видавництвах "Веселка" (1986-1987), "Молодь" (1987-1989), дитячому часописі "Соняшник" (1991-1992), головним редактором дитячих програм "Укртелефільму" (1993). Водночас відбуваються і власні творчі спроби І.Малковича. Він автор семи "дорослих" поетичних книг: "Білий камінь" (1984), "Ключ" (1988), "Вірші" (1992), "Із янголом на плечі" (1997), "Вірші на зиму" (2006), "Все поруч" (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); "Подорожник", 2013.

Ліна Костенко: крізь роки і печалі

Категорія: Український інститут книги / Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

Ліна Костенко: крізь роки і печалі
(Літературний портрет до дня народження Ліни Костенко)

Ліна Костенко: крізь роки і печалі

Ліна Василівна Костенко народилася у сім'ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.
Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Випускниця Московського літінституту (1956), дебютувала у плеяді поетів-шістдесятників збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958), що викликали значний читацький інтерес. Книжка «Мандрівки серця» (1961) поставила ім'я поетеси у ряд найяскравіших майстрів української поезії. Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. Збірку "Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників.

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ
14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Це свято людей, які за покликом власного серця стали на захист рідної Батьківщини та боронять її від загарбників.
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Дата вибрана зовсім не випадково. 14 березня, 7 років потому – перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці та стали кістяком добровольчих загонів, які першими стали на захист Батьківщини від російського агресора – тоді, коли слова «…Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» стали не просто рядками Гімну, але й закликом до дії.

«Золота поетеса України» (Літературне знайомство до 80-річчя від дня народження Ганни Чубач)

Категорія: Відзначаємо, святкуємо, пропонуємо

«Золота поетеса України»
(Літературне знайомство до 80-річчя від дня народження Ганни Чубач)
Поет - пророк, віщун часу..
А я - земне життя несу.
Нічо нікому не пророчу.
З усіх доріг - пилюка в очі.
В житті - по всякому ведеться,
То біль, то відчай - коло серця.
Та от: коли у сад піду,
То світ від буднів одведу.
У дзвін росинки у траві
Перекладу в слова живі.
Над мертвим коником заплачу.
Усе навік усім пробачу.
Коли поет - ще жінка й мати,
Він може з Богом розмовляти.
«Золота поетеса України»  (Літературне знайомство до 80-річчя від дня народження Ганни Чубач)


Чубач Ганна Танасівна народилася 6 січня 1941 року в с. Плоске на Вінниччині у селянській родині. Батько загинув на фронті під час Другої світової війни
Після закінчення Лучинецької середньої школи Ганна Чубач закінчила вечірню школу робітничої молоді. У 1959 році Ганна Чубач виходить заміж та разом із чоловіком переїхали до Києва.
Назад Вперед

Архів новин

Июнь 2021 (2)
Май 2021 (11)
Апрель 2021 (4)
Март 2021 (7)
Февраль 2021 (6)
Январь 2021 (6)

^